Категорія №8.2.15
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 липня 2011 року Справа № 2а-3719/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Писаренко К.В.,
за участю сторін:
представника позивача: Бондаревої І.М.,
представника відповідача: Білаш Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення – рішення,-
В С Т А Н О В И В:
04 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання зарахувати суму, сплачену платіжним дорученням № 48 від 29.01.2010 у розмірі 118943,00 грн., відповідно призначення платежу та скасування податкового повідомлення – рішення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Державною податковою інспекцією у м. Свердловську у відповідності до акту перевірки №1282 -15-20-26350016 від 04.11.2010 було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 за № 0002781840/0, яким підприємству були нараховані штрафні санкції у сумі 116192,97 грн.
За результатами апеляційного оскарження податковим органом 08.02.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002781840/2 від 13.01.2011 та №0002781840/3 від 08.02.2011 про нарахування штрафних санкцій в сумі 116192,97 грн.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті в порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.
29.01.2010 підприємством платіжним дорученням за №48 централізовано було сплачено за користування надрами 2 104 000,00 грн. Одночасно із платіжним дорученням підприємством відповідачу було подано заяву від 29.01.2010р. за №4-45/39 про зарахування по відокремленому підрозділу "Шахта "Харківська" у рахунок сплати податку за користування надрами за ІІ квартал 2009 року 113 442,94 грн. та 118 943,00 грн. у рахунок сплати штрафних санкцій, згідно повідомлення-рішення №0001381840/0 від 01.07.2009.
Але відповідачем було змінено призначення платежу та зараховано 118943,00 грн. на погашення податкового боргу.
Оскільки підприємством чітко визначено призначення платежу, тому для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідальні повноваження, які були б прямо передбачені законом або іншим нормативно-правовим актом. У податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення-рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобов'язань у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.
Таким чином, позивач вважає, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним.
Просить визнати дії відповідача щодо розподілу сплачених підприємством сум згідно платіжного доручення № 48 від 29.01.2010 незаконними, зобов’язати зарахувати суму, сплачену платіжним дорученням № 48 від 29.01.2010 у розмірі 118943,00 грн. відповідно призначення платежу та скасувати податкового повідомлення – рішення № 0002781840/3 від 08.02.2011, прийнятого ДПІ у м. Свердловську про визначення зобов’язання по сплаті штрафних санкцій за платежем по платі за користування надрами загальнодержавного значення у сумі 116192,97 грн..
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, підтримала доводи, викладені у запереченні на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 10 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
За змістом п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181), який діяв на момент виникнення правовідносин, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.
Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про систему оподаткування”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
Статтею 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181- III (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 2182) передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
За змістом пункту 1.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пункту 1.3 податковий борг (недоїмка) — податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є державні податкові інспекції.
Згідно ст.ст. 9, 11 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податку несуть обов’язки щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та відповідальність за порушення відповідно до законів України.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов’язання (зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Податковим боргом у відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачем платіжним дорученням № 48 від 29.01.2010 було перераховано суму в розмірі 2 104000,00 грн. із визначенням призначення платежу «Плата за користування надрами згідно реєстру» (а.с. 40).
29.01.2010 позивачем було подано до ДПІ у м. Свердловську заяву, в якій позивач просив відповідача перерахувати сплачену суму - 2 104 000 грн. за користування надрами та плату по збору за спеціальне водокористування по відособленим підприємством згідно наведеної таблиці (а.с. 26).
Предметом розгляду даної справи є перерахування позивачем оплати за користування надрами по «Шахті Харківсвька» згідно заяви від 29.01.2010 у розмірі 277218,21 грн., у тому числі, основного боргу – 113442,94 грн. (за 2 квартал 2009 року), суми штрафної санкції – 118943,00 грн. (згідно повідомлення № 0001381840/0 від 01.01.2009), та пені – 44832, 27 грн.
29.01.2010 відповідачем було винесено та направлено на адресу позивача повідомлення про перерозподіл сплачених грошових коштів згідно платіжного доручення № 48 від 29.01.2010 на погашення податкового боргу – 232385, 94 грн. та пені 44832,27 грн.
04.11.2010 головним державним податковим інспектором відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків та зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб в м. Свердловську Ковальовим В.В., була проведена невиїзна перевірка своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов’язання по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 2 квартал 2009 року відособленого підрозділу ш. Харківська ДП «Свердловантрацит».
За результатами перевірки складено акт № 1282-15-20-26350016 від 04.11.2010, яким встановлено порушення позивачем п.п 5.3.1, п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 15-16).
19.11.2011 відповідачем було прийнято податкове – повідомлення рішення № 0002781840/0 про зобов’язання сплатити штрафну санкцію в розмірі 50% у сумі 116192,97 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по сплаті за користування надрами (а.с. 19).
Позивачем було оскаржено вказане повідомлення – рішення в апеляційному порядку, за результатами якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0002781840/2 від 13.01.2011 та податкове повідомлення – рішення № 0002781840/3 від 08.02.2011 про зобов’язання сплатити штрафну санкцію в розмірі 50% у сумі 116192,97 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по сплаті за користування надрами (а.с 20-21).
Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків .
Відповідно до ст. 16 Закону № 2181 на суму податкового зобов’язання нараховується пеня, яка також входить до складу податкового боргу.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Форма зазначеного повідомлення наведена в додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 N 290 (надалі - Інструкція).
Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.
Згідно п. 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» (в редакції чинної на момент виникнення правовідносин), затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27 червня 2003 року за № 522/7843 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.
Як вбачається із платіжного доручення № 48 від 29.01.2010, позивачем було перераховано узгоджену суму податкового зобов’язання у розмірі 2104000,00 грн. із визначенням призначення платежу «код платежу 101; 32355669; Плата за користування надрами згідно реєстру».
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем було змінено призначення платежу підприємства шляхом погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань у сумі 116192,97 грн.
Згідно п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Як було встановлено під час судового розгляду, позивачем було здійснено перерахування податкового зобов’язання за користування надрами згідно платіжного доручення № 48 від 29.01.2010.
Але як вбачається із змісту платіжного доручення № 48 від 29.01.2010, позивачем не було конкретизовано призначення платежу, а саме, період сплати, сума та не вказано по якому відокремленому підрозділу здійснюється сплата податкового боргу, що на думку суду, стало обґрунтованою підставою для перерахування відповідачем суми 2104000,00 грн. в порядку календарної черговості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідачем було доведено суду щодо правомірності розподілу суми податкового зобов’язання – 118943,00 грн. згідно платіжного доручення № 48 від 29.01.2010 в порядку календарної черговості, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення – рішення відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 25 липня 2011 року
Суддя Н.В. Кравцова