Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 липня 2011 року Справа № 2а-5594/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Петросян К.Є.,
при секретарі: Ковіній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №27071233 від 17.06.2011,-
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №27071233 від 17.06.2011.
04.07.2011 року суддею Луганського окружного адміністративного суду Солоніченко О.В. по справі було відкрито провадження.
Ухвалою від 18.07.2011 року справу прийнято до провадження судді Петросян К.Є.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила наступне.
17.06.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції Луганської області було відкрито виконавче провадження №27071233 з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі від 15.04.2011 № Ф-1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з ОСОБА_1 у розмірі 1616,40 грн.
Ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» визначений повний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст.106 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що діяв до 01.01.2011 було встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Разом з тим, з 01.01.2011 ст.106 зазначеного Закону в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність і тому, позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011 за вимогою є перевищенням повноважень державним виконавцем.
Державний виконавець у постанові вказує підставою для вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження ст.ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження», хоча зазначені статті не містять жодного пункту, яким можна було б керуватися, відкриваючи виконавче провадження за вимогою про сплату боргу УПФУ.
На підставі викладеного, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №27071233 від 17.06.2011 про відкриття виконавчого провадження.
У судове засідання позивач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи надіслав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності (а.с. 19).
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив наступне.
14.06.2011 на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції Луганської області надійшла вимога №Ф-1 видана 10.06.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 14616,40 грн.
На підставі статей 17, 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2011 року, копії постанови направлено боржнику та Управлінню Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, крім того, боржнику надано семиденний термін з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання.
Відділ державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції вважає вимогу №Ф-1, видану 10.06.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, виконавчим документом, оскільки відповідно до довідки АБ №072113 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області за організаційно-правовою формою за КОПФГ є органом державної влади, а відповідно до п.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» - виконанню державною виконавчою службою підлягають рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до п.5 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», вимога органів Пенсійного фонду України є виконавчим документом.
Згідно заяви Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-1 від 10.06.2011, заборгованість виникла протягом 2010 року.
Порушень щодо проведення виконавчих дій та виконання вищезазначеного виконавчого документу не виявлено, дії державного виконавця по виконанню виконавчого документу є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та розглянути справу за його відсутності.
Ухвалою від 04 липня 2011 року про відкриття провадження в адміністративній справі до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив наступне.
10.06.2011 УПФУ в Попаснянському районі було сформовано вимогу №Ф-1 про сплату боргу зі сплати страхових внесків за 2010 рік боржником ОСОБА_1 в сумі 1616,40 грн.
У відповідності зі ст.2, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.4 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вищезазначена вимога була направлена до ВДВС в Попаснянському районі.
17.06.2011 старшим державним виконавцем Раздольким О.М. було відкрито виконавче провадження та винесена відповідна постанова ВП №27071233.
Згідно ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вимога є виконавчим документом. Також відповідно до ч.8 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Вимога №ф-1 від 10.06.2011 відповідає нормам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», тому на думку представника третьої особи, дії державного виконавця є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі Закон №606).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону №606).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із ст.17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснює сторонам їхні права і обов’язки.
Згідно із ч.1 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що на підставі ст.ст. 17, 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» постановою відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції від 17.06.2011 ВП №27071233 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 10.06.2011 №Ф-1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з ОСОБА_1 у сумі 1616,40 грн.
З картки особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка обрала особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) та сплачувала страхові внески відповідно до пункту 4 частини 8 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), нараховано до сплати фіксованого розміру внеску за 2010 рік у сумі 1969,20 грн., з яких сплачено 352,80 грн. Залишок заборгованості зі сплати страхових внесків становить 1616,40 грн.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абз.5 п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, що підтверджується додатком 5 до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, суд вважає, що у даному випадку Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області правомірно застосовані положення ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу від 10.06.2011 №Ф-1, а відділом державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції правомірно винесено постанову від 17.06.2011 ВП №27071233 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №27071233 від 17.06.2011, відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.Є. Петросян