Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2011 року Справа № 2а-5023/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді                              Ірметової О.В.

при секретарі                                          Мосійчук О.А.

          за участю сторін:

          позивач                                        не з’явився

          представник відповідача                    Вейко Н.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Слов’яносербського районного управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов  адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Слов’яносербського районного управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011.

Ухвалою від 05 липня 2011 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до розд. 8 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” з 01.01.2011 р. були виключені ч. ч. 1 –9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме ч. 3 вказаної статті передбачався статус вимоги про сплату боргу як виконавчого документа. Відтак, відповідач відкрив виконавче провадження на підставі документа, який не є виконавчим. Вимога по сплату боргу не містила узгодженого зобов’язання, оскільки була оскаржена позивачем.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011 №26812387 винесена на підставі вимоги Пенсійного фонду про сплату боргу.

Вимога – це є добровільне запропонування виконати якісь дії, яке не відноситься до обов’язкового виконання.

Тому позивач вважає, що відповідач не мав підстав для відкриття виконавчого провадження та винесення відповідної постанови, просив визнати дії відповідача незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

          Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справу за його відсутністю.

          Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов та просив в задоволені позову відмовити.

          Заперечення на адміністративний позов обґрунтував наступним.

          Управляння Пенсійного фонду – є органом державної влади. Вимога № Ф 190 від 06.05.2011 УПФУ в Слов’яносербському районі є виконавчим документом, а відповідно до п. 8 ч. 17 Закону України «Про виконавче провадження» - виконанню підлягають рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. Тому, дії відповідача є такими що відповідають чинному законодавству, а постанова винесена відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження», а тому позовні вимог не підлягають задоволенню.

          З урахуванням вимог ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо доказів про права та обов’язки сторін.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України  кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій, чи бездіяльності  органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства  України  у справах  про оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб’єктів владних повноважень слід перевіряти,  чи прийняті  (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення  для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на  досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

          У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

          Позивач – ОСОБА_2, ідент номер НОМЕР_1, зареєстрована Слов’яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 22.04.2010, як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію № 2 375 000 0000 001779, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2

          Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходилась вимога про сплату боргу № Ф-190 від 06.05.2011 Управління пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Словяносербському районі недоїмки зі страхових внесків, фінансові санкції на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1781,80 грн.

          На підставі вимоги про сплату боргу № Ф-190 від 06.05.2011 Відділом державної виконавчої служби Слов’яносербського районного управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011 ВП № 26812387

          Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 09.09.2010 № 2511-VI та за своєю природою є адміністративно-правовими.

          Ураховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій не ґрунтуються на законі.

          Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України позовна заява може бути подана до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод або інтересів. Стосовно строку звернення позивача до адміністративного суду із позовною заявою щодо визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що зазначений позов подано у десятиденний строк у відповідності до ч. 2 ст. 181 КАС України, оскільки про порушення своїх прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 дійсно дізнався після 01.06.2011, що підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції за 01.06.2011, а з вказаною позовною заявою звернувся до суду 10.06.2011, про що свідчить поштовий штемпель на конверті.

          Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

          Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Відповідно до ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

          Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

          Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

          Відповідно до розд. 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2011 р. були виключені ч. ч. 1 –9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме ч. 3 вказаної статті передбачався статус вимоги про сплату боргу як виконавчого документа. Відтак, відповідач відкрив виконавче провадження на підставі документа, який не є виконавчим. Згідно із п. 14 ст. 106 вказаного закону лише рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

          Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження лише на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону.

          Згідно із ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього закону. Однак такі дії не були вчинені відповідачем.

          Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

          При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.

          В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не довів правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2011 року ВП № 26812387, у зв’язку з чим суд на підставі частини 6 зазначеної статті вирішує справу на підставі наявних доказів.

          Таким чином суд прийшов до висновку, що вимога про сплату боргу № Ф-190 від 06.05.2001 Управління пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі носить рекомендаційний характер для позивача, та не є виконавчим документом, на підставі якого відповідач зобов’язаний відкрити виконавче провадження, у зв’язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011 ВП № 26812387 підлягає скасування.

          Щодо визнання протиправним дій державного виконавця, суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

          Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

          З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.

          Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд          

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Слов’яносербського районного управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011 - задовольнити частково.

          Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Слов’яносербського районного управління юстиції у Луганській області про відкриття провадження від 31.05.2011 ВП № 26812387.

          У задоволенні решти позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

          Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.          

          Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2011 року.

           СуддяОСОБА_3