Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2011 року Справа № 2а-5638/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим
про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
16 липня 2010 року до Ленінського районного суду м. Луганська надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, в якому позивач просить:
- визнати незаконною винесену відповідачем постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 30 червня 2010 року за виконавчим листом від 19 березня 2009 року № 2а-95/09, виданого Ленінським районним судом м. Луганська;
- зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 19 березня 2009 року № 2а-95/09, виданого Ленінським районним судом м. Луганська;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати з оплати юридичної допомоги в сумі 350,00 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 26 травня 2011 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії передано за предметною підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду (арк. справи 56-57).
До Луганського окружного адміністративного суду зазначена адміністративна справа надійшла 04 липня 2011 року за вхідним реєстраційним номером 24517.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду адміністративної справи № 2а-5638/11/1270 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії визначена суддя Чернявська Т.І.
Ухвалою від 05 липня 2011 року справу № 2а-5638/11/1270 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. справи 60).
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (арк. справи 61, 78). 13 липня 2011 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян за вхідним реєстраційним номером 26157 засобами факсимільного зв’язку позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутністю (арк. справи 79).
В обґрунтування адміністративного позову про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 30 червня 2010 року за виконавчим листом від 19 березня 2009 року № 2а-95/09, виданого Ленінським районним судом м. Луганська, та зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 19 березня 2009 року № 2а-95/09, виданого Ленінським районним судом м. Луганська, позивач зазначив, що він не згодний з такими діями відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим та вважає, що вищевказану постанову винесено державним виконавцем передчасно, без достатніх підстав.
Як відомо позивачу з листа відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2010 року за № 864/5 за виконавчим комітетом Коктебельської селищної ради зареєстровано транспортний засіб – ВАЗ НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Відповідно до статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, а також мають рахунки в установах банків України.
З посиланням на норми статей 50, 63 та 64 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), позивач зазначив, що він вважає повернення виконавчого документа з посиланням на те, що «за адресою, зазначеною у виконавчому документі, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. Інше майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено» таким, що свідчить про те, що державним виконавцем не були вжиті заходи примусового виконання рішень, встановлених Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного позивач вважає, що відповідач повернув на його адресу виконавчий лист № 2а-95/2009 передчасно, не здійснивши усіх необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначених Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавчу службу». Такі дії порушують право позивача на повне та своєчасне виконання рішення суду, що у рамках діючого законодавства України є неприпустимим.
Відділ державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим адміністративний позов не визнав, про що подав письмові заперечення від 06 липня 2011 року за № 13546/5, які надійшли до відділу діловодства та обліку звернень громадян 11 липня 2011 року за вхідним реєстраційним номером 25735 (арк. справи 64-66). У запереченнях на адміністративний позов відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та розглядати справу за відсутності у судовому засіданні його представників.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження № 8987/09 з виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-95 від 19 березня 2009 року про стягнення з Коктебельської селищної ради 504,40 грн. на користь ОСОБА_1. 10 лютого 2010 року державним виконавцем були направлені запити на предмет виявлення нерухомого, рухомого майна, розрахункових рахунків боржника, земельних ділянок для подальшого звернення стягнення на виявлене майно. Згідно відповіді державної податкової інспекції від 17 лютого 2010 року боржник на податковому обліку не перебуває, розрахункові рахунки відсутні. Як юридична особа Коктебельська селищна рада не зареєстрована. Згідно відповіді з Феодосійського міського відділу Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 17 лютого 2010 року за боржником земельних ділянок не зареєстровано. 18 лютого 2010 року державним виконавцем здійснений вихід за місцем знаходження боржника, в ході якого встановлено, що у боржника відсутнє майно яке підлягає опису та арешту, про що складений акт. Перевіркою інвентарних карток з обліку основних засобів встановлено, що предмети меблі, дизайну, оргтехніка обліковуються за виконавчим комітетом Коктебельської селищної ради та селищній раді не належать. Згідно відповіді Державтоінспекції від 02 квітня 2010 року за боржником автотранспорт не зареєстрований. Також, при вирішенні питання про звернення стягнення на автомобіль ВАЗ НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 у боржника було витребувано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, з якого було встановлено, що арештований 13 липня 2009 року автомобіль зареєстрований не за боржником, власником автомобіля є юридична особа – виконавчий комітет Коктебельської селищної ради. При встановленні даних обставин, 16 грудня 2009 року автотранспортний засіб, який не належав боржнику, був звільнений з під арешту. Листом від 17 травня 2010 року Коктебельський селищний голова повідомив, що Коктебельська селищна рада не зареєстрована як юридична особа, не має майна, балансу та статуту. Згідно відповіді комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» за Коктебельською селищною радою зареєстрований об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: смт. Коктебель, пров. Висотний, 1. Оскільки сума боргу не співрозмірна із вартістю об’єкта нерухомого майна, звернення стягнення на нього виключається. Всі ці дані підтверджені документально. Заходи з розшуку майна (грошових коштів) боржника, на яке можливе звернення стягнення, здійснені державним виконавцем у відповідності із Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», виявились безрезультатними, у зв’язку з чим 30 червня 2010 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Викладене, за твердженням відповідача, свідчить про те, що державним виконавцем неупереджено, своєчасно та повно проведені виконавчі дії. Підстави для поновлення виконавчого провадження відсутні. Крім того, ОСОБА_1 заявою від 14 липня 2010 року повторно пред’явив виконавчий документ до примусового виконання, за яким 22 липня 2010 року відкрито виконавче провадження. При здійсненні виконавчого провадження 14 грудня 2010 року платіжним дорученням № 1820 стягувачу ОСОБА_1 перерахована сума боргу 504,40 грн., а 16 грудня 2010 року виконавче провадження закінчено у зв’язку з повним фактичним виконанням, виконавчий документ повернутий до суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації;
- стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів;
- готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються;
- за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт;
- у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем;
- якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов’язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам;
- якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення;
- стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2010 року відділом державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 березня 2009 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з Коктебельської селищної ради на користь ОСОБА_1 504,40 грн. (арк. справи 5).
У відповідності із абзацом 2 частини 3 статті 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 березня 2009 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з Коктебельської селищної ради на користь ОСОБА_1 504,40 грн., відділом державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим з метою одержання необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації були направлені запити до Коктебельської селищної ради, державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим, Феодосійського ВРЕВ при УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Феодосійського міського відділу Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
Листом від 17 травня 2010 року за № 1406 Коктебельська селищна рада повідомила відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, що надати документи про майновий стан Коктебельської селищної ради не надається можливим, оскільки у ради відсутній баланс, а також майно, яке належить раді на праві власності та підлягає обліку. Також відсутній статут та розрахункові рахунки в банківських установах, а рада не зареєстрована у якості юридичної особи (арк. справи 68).
Листом від 17 лютого 2010 року за № 461/9/29-0 державна податкова інспекція в м. Феодосії Автономної Республіки Крим повідомила відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, що Коктебельська селищна рада на податковому обліку не перебуває (арк. справи 70).
Листом від 17 березня 2010 року за № 11/м/н-1238 ВРЕВ при УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим повідомив відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, що за Коктебельською селищною радою автотранспорт не зареєстрований (арк. справи 71).
Листом від 18 травня 2010 року за № 01-2/624 комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» повідомило відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, що за Коктебельською селищною радою зареєстрований об’єкт нерухомого майна, розташований в смт. Коктебель, пров. Висотний, буд. 1 (арк. справи 72).
Листом від 17 лютого 2010 року за № 20-07/200 Феодосійський міський відділ Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» повідомив відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, що за Коктебельською селищною радою згідно списку право власності у книгах записів реєстрації державних актів на землю, переданих 01 липня 2003 року до Феодосійського міського відділу Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», не зареєстровано (арк. справи 73).
18 лютого 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим склав акт про неможливість стягнення, оскільки перевіркою було встановлено, що у боржника не має майна, яке підлягає опису та арешту (арк. справи 69).
30 червня 2010 року відділом державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) винесено постанову про повернення стягувачу ОСОБА_1 виконавчого листа, виданого 19 березня 2009 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з Коктебельської селищної ради на користь ОСОБА_1 504,40 грн. (арк. справи 7).
Враховуючи вимоги частини 8 статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) щодо звернення стягнення на майно боржника в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору, за результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що відповідачем при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 березня 2009 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з Коктебельської селищної ради на користь ОСОБА_1 504,40 грн., документально підтверджені відсутність у боржника Коктебельської селищної ради майна, на яке може бути звернено стягнення, і безрезультатність здійснених державним виконавцем відповідно до цього Закону заходів щодо розшуку такого майна, а тому постанова відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 30 червня 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідає вимогам пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент розгляду та вирішення адміністративної справи за позовними вимогами про зобов’язання відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 березня 2009 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з Коктебельської селищної ради на користь ОСОБА_1 504,40 грн., відсутній предмет спору, оскільки зазначений виконавчий лист фактично повно виконаний, про що свідчить копія платіжного доручення від 14 грудня 2010 року № 1820 та постанова про закінчення виконавчого провадження від 16 грудня 2010 року (арк. справи 75, 76).
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 липня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 19 липня 2011 року.
Суддя Т.І. Чернявська