ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/9416/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді С.В. Ніколайчук
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю:
представника від позивача:
представника від відповідача: ОСОБА_1.(дов. у справі)
не з’явився (належно повідомлений);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватне підприємство "Гарлен" до Новомосковська обєднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, -
ВСТАНОВИВ:
28 липня 2011 року приватного підприємства «Гарлен» (далі ПП «Гарлен») звернулось з адміністративним позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Новомосковська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними дії Новомосковської ОДПІ щодо відображення в ОСОБА_1. №262/231/36699637 від 13.07.2011 року висновків про нікчемність укладених ПП «Гарлен» правочинів та порушення ним ч.1 ст. 203, 215, 228, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу визначеному в ОСОБА_1.; не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість у ПП «Гарлен» і відсутність об’єктів оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2010 року-травень 2011 року; зобов’язати Новомосковську ОДПІ не використовувати дані, відображені в акті перевірки №262/231/36699637 від 13.07.2011 року, щодо нікчемності угод.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії: склав акт перевірки з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами; викладенні у акті перевірки факти щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами по ланцюгу та про відсутність об’єкту оподаткування з податку на додану вартість та прибуткового податку по цим господарським операціям позивач вважає недостовірними; визнання нікчемними господарських операції належить до компетенції не податкового органу, а суду.
Ухвалою суду від 29.07.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/5586/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі; причини неявки не повідомив, на пропозицію суду заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження у встановлений строк не направив.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).
У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (ст.128 КАС України).
Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
за результатами проведеної посадовими особами ідповідача позапланової невиїзної документальної перевірки позивача складено акт №262/231/36699637 від 13.07.2011 року “Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Гарлен» код за ЄДРПОУ 36699637 з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 31.05.2011 року», в якому встановлено порушення ПП «Гарлен» ч.1 ст. 203, 215, 228, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з підприємства-контрагентами, перелік яких наведено у акті; у зв’язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість у ПП «Гарлен» відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2010 року – травень 2011 року.
У акті зафіксовано факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України, зокрема, що правочини позивача та його основними контрагентами ТОВ «Регіон-Пром», ТОВ «Ровньківська торгово-маркетингова компанія», ПП «Толенгруп» вчинені без мети настання реальних наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними, згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки посадові особи контрагентів ПП «Гарлен» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності основних фондів, виробничих активів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виду діяльності; перевіркою не встановлено факту передачі товарів, робіт (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Як вбачається зі змісту наведеної норми документальна перевірка повинна проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.
Крім того, вимоги щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачаються Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (п.6 Розділ І, підп.5.2 п.5 Розділу ІІ).
Судом зі змісту акту перевірки встановлено, що зазначені документи не були предметом дослідження перевірки, тому висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими.
На дані обставини також звертає увагу і центральний орган державної податкової служби у своєму листі «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, зокрема «Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.».
Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».
З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, податковим органом не доведено відповідність вищевказаних висновків, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам справи.
Отже висновки про недійсність правочинів та порушення позивачем приписів ЦК України зроблені відповідачем з порушенням чинного законодавства, в тому числі без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Гарлен», і ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладено в основу висновків контролюючого органу, тому дії відповідача в цій частині є неправомірними.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задоволити.
визнати протиправними дії Новомосковської ОДПІ щодо відображення в ОСОБА_1. №262/231/36699637 від 13.07.2011 року висновків про нікчемність укладених ПП «Гарлен» правочинів та порушення ним ч.1 ст. 203, 215, 228, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу визначеному в ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Гарлен» 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 12.08.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук