Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 липня 2011 року Справа № 2а-3893/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді: Горпенюк О.А.
при секретарі: Григоренко – Тумасян А.М.
за участю сторін:
позивач: Масловський О.В.
відповідач: Кулік О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання незаконним податкових повідомлень – рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, посилаючись на наступні обставини.
31 березня 2011 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» отримало супровідним листом від 28.03.2011 р. за №5296/10/08-516 від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Акт від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» з питань визначення законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за січень 2011 р.» (далі за текстом – Акт перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581).
В Акті перевірки від 21.03.2011 р. №197/08-5/33270581Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зробила наступні висновки: «Платник податку неправомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинах з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до складу податкового кредиту грудня 2010 р. у сумі 69669836,00 грн. та відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних протягом 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., в результаті чого ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 р. у сумі 69669836,00 грн.
В результаті завищення податкового кредиту за грудень 2010 р. на суму 69669836,00 грн., перевіркою визначено завищення суми від’ємного значення за грудень 2010 р. на суму 57869527,00 грн. та встановлено заниження позитивного значення за грудень 2010 р. у сумі 11800309,00 грн.
Підприємством помилково включено до реєстру виданих податкових накладних та до ряд.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р. податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Агроімпорт ЛТД» на суму 52405050,00 грн., ПДВ – 10481010,00 грн., у зв’язку з чим підприємством завищено суму податкових зобов’язань на суму 10481010,00 грн.
Платник податку неправомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинах з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до складу податкового кредиту січня 2011 р. у сумі 75676520,00 грн. та відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних протягом 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., в результаті чого ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» завищено суму податкового кредиту за січень 2010 р. у сумі 75676520,00 грн.
В результаті завищення суми податкових зобов’язань за січень 2011 р. на суму 10481010,00 грн. та завищення податкового кредиту за січень 2011 р. на суму 75676520,00 грн., перевіркою визначено завищення суми від’ємного значення за січень 2011 р. на суму 49653044,00 грн. та встановлено заниження позитивного значення у сумі 04,00 грн.
В результаті вищевказаних висновків, зроблений висновок про завищення суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за січень 2011 р. на суму 53239903,00 грн. та цією перевіркою не підтверджена вказана сума бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за січень 2011 р.».
На підставі Акту перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийняло:
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011р. №0000208022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на суму 53239903,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.,
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000238022 про визначення суми зобов’язання з ПДВ за січень 2011 р. на суму 04,00 грн, крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.,
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000248022 про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ за січень 2011 р. на суму 49653044,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.
які ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» отримало 04.04.2011р. супровідним листом від 01.04.2011 р. за №5729/10/08-516.
18 квітня 2011 Р. Статут ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» приведено у відповідність із законодавством України (у тому числі із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства») та здійснена державна реєстрація нової редакції Статуту ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ АЗОТ», видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ АЗОТ» у зв’язку зі зміною найменування з ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ АЗОТ».
ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ АЗОТ» вважає висновки, викладені у вищевказаному Акті перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581, та податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011р. №0000208022 необґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.
По-перше, висновок щодо завищення суми податкового кредиту у грудні 2010 р. у сумі 69669836,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки:
Відповідно до п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
31 грудня 2010 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» отримало оригінали належним чином оформлених та підписаних повноважними представниками ДК «Газ України» та ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» податкову накладну №18776 від 31.12.2010 р. на суму 418019016,74 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 69669836,12 грн.) та акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р.
Податкова накладна №18776 від 31.12.2010 р. на суму 418019016,74 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 69669836,12 грн.) відповідає вимогам п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 69669836,00 грн. в податковий кредит грудня 2010 р.
Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р. відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки цей документ має обов’язкові заповненні реквізити та відповідає вимогам цього Закону.
Три підписи, без зазначення прізвища у нижньому правому куті акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. виконані лише на одному екземплярі, а на екземплярі для ДК «Газ України» відсутні, це підписи працівників ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (підписи помічника комерційного директора І.В. Шаповалова, бухгалтера бюро виробничого обліку І.В. Дегтярьової, помічника комерційного директора О.А. Колесник), наявність цих підписів не порушує вимоги складання первинних облікових документів за ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Помічник комерційного директора І.В. Шаповалов, бухгалтер бюро виробничого обліку І.В. Дегтярьова, помічник комерційного директора О.А. Колесник не є особами у розумінні ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а цими особами є Виконуючий обов’язки Голови Правління Волохов І.В. та Головний бухгалтер Халін Є.В.
Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р. підписаний особами (Виконуючим обов’язки Голови Правління Волоховим І.В. та Головним бухгалтером Халіним Є.В.), відповідальних за здійснення господарської операції (згідно Статуту ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»), відповідно до умов договору оформлений та скріплений печатками.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності. Враховуючи вищевикладене, керівники підприємства (голова правління, президент, генеральний директор, директор, заступник директора, головний бухгалтер) незалежно від форм власності підприємств є посадовими особами»
Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. це форма оформлення здійснення господарського зобов’язання за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р. між сторонами його – юридичними особами – ДК «Газ України» та ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».
В акті прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р., складений без виправлень, помилок та інших порушень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
По-друге, висновок щодо завищення суми від’ємного значення 57869527,00 грн. та заниження позитивного значення у сумі 11800309,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки відповідно до п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі належно оформленої податкової накладної №18776 від 31.12.2010 р. на суму 418019016,74 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 69669836,12 грн.) за декларацією з ПДВ за грудень 2010 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 69669836,00 грн. в податковий кредит грудня 2010 р. та відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» визначило суму від’ємного значення 57869527,00 грн.
По-третє, висновок щодо завищення, задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 1.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р. всього у сумі 10481010,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, та ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» дотрималося вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, згідно з якою датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
На підставі зарахування коштів від ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» на банківський рахунок ( у період з 12.01.2011 р. по 31.01.2011 р. на суму 52405050,00 грн. (ПДВ – 10481010,00 грн.) ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило до реєстру виданих податкових накладних та до ряд.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р. податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» на суму 52405050,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10481010,00 грн. (сторінки 11, 12 Акту від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581), оскільки у січні 2011 р. ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» перерахувало авансом грошові кошти на суму 52405050,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10481010,00 грн., у зв’язку з чим та на підставі п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» видало податкові накладні, зазначені в Акті від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581, на адресу ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та правомірно включило до реєстру виданих податкових накладних та до ряд.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р.
По-четверте, висновок щодо завищення суми податкового кредиту у січні 2011 р. у сумі 75676520,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки:
Відповідно до п.201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Керуючись п.201.10 Податкового кодексу України, у зв’язку з порушенням продавцем – ДК «Газ України» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної №174 від 31.01.2011 р. на суму 454059119,15 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 75676519,86 грн.), ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» додало до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 р. заяву від 21.02.2011 р. за №03цб-21171 зі скаргою на такого постачальника – ДК «Газ України».
Заявою від 21.02.2011 р. за №03цб-21171 ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» звернулося до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якій перебувала на податковому обліку, в якому просило дозволу на включення суми ПДВ – 75676519,86 грн. до податкового кредиту січня 2011 р. по факту отримання природного газу, згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України по причині порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з додатками: копіями акту прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р., податкової накладної №174 від 31.01.2011 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 75676520,00 грн. в податковий кредит січня 2011 р.
По-п’яте, висновок щодо завищення суми від’ємного значення 49653044,00 грн. та заниження позитивного значення у сумі 04,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки відповідно до ст.201 Податкового кодексу України на підставі належно оформленої податкової накладної №174 від 31.01.2011 р. на суму 454059119,15 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 75676519,86 грн.) та заяви від 21.02.2011 р. за №03цб-21171 зі скаргою постачальника – ДК «Газ України» за декларацією з ПДВ за січень 2011 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 75676519,86 грн. в податковий кредит січня 2011 р. та відповідно до ст.200 Податкового кодексу України ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» визначило суму від’ємного значення 49653044,00 грн.
По-шосте, висновок щодо завищення суми залишку від’ємного значення 85212298,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки відповідно до ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України на підставі залишку від’ємного значення листопада 2010 р. та залишку від’ємного значення грудня 2010 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» обґрунтовано та правомірно визначило суму залишку від’ємного значення 85212298,00 грн.
Згідно ст.200 Податкового кодексу України передбачено:
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» має право на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 53239903,00 грн. за декларацією з ПДВ за січень 2011 р.
Відповідно до п.56.1, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку та при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Під час судового засідання представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” за січень 2011р. за результатами якої був складений акт від 28.03.2011 № 222/08-5/33270581 та встановлено, що сума податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, зазначеного платником у декларації по рядку 25.1, є більшою ніж визначено за результатами документальної позапланової невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки за наслідками проведеної виїзної позапланової документальної перевірки з питань визначення законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за грудень 2010 року, результати якої оформлені актом було встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в січні 2011 року на загальну суму 107522571,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 року в сумі 57869527,00 грн., за січень 2011 року в сумі 49653044,00 грн. та занижено податок на додану вартість, в періоди, що перевірялись на загальну суму 4 грн., у т.ч. за січень 2011 року в сумі 4 грн.
2. СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі п. 78.1 ст. 78, 200.11 ст. 200 Податкового Кодексу України та наказу СДПІ ВПП у м. Луганську від 16.03.2011 № 272 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ЗАТ „СО Азот", з питань достовірності формування бюджетного відшкодування за січень 2011р. за результатами якої було складено акт №222/08-5/33270581 від 28.03.2011., де встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
В ході проведення перевірки ЗАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” надано для перевірки первинні документи (Акт прийому-передачі природного газу від 31 грудня 2010 року згідно договору № 06/09-1984 від 22.12.2009 на загальну суму 418 019 016,74 грн., у тому числі ПДВ 69 669 836,12 грн. та від 31.01.2011 згідно договору № 06/11-48 від 28.01.2011 на загальну суму 454 059 119,15 грн., у тому числі ПДВ 75 676 519,86 грн.), які не відповідають вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 року № 996-ХІУ.
Згідно договору поставки природного газу від 22 грудня 2009 року №06/09-1984 складеного у м. Києві між Дочірньою компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник), в особі заступника директора з питань газопостачання та розрахунків Заславського Михайла Віталійовича та ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (покупець), в особі Голови Правління Казакова Валентина Васильовича. Постачальник передає за цим Договором газ імпортного походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК “Нафтогаз України”та Постачальником.
Згідно договору поставки природного газу від 28 січня 2011 року № 06/11-48 складеного у м. Києві між Дочірнєю компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(Постачальник), в особі заступника директора з питань газопостачання Слепканя Сергія Петровича, який діє на підставі довіреності від 10.01.2011 р. № 5/10, та ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (Покупець), в особі виконуючого обов'язки Голови Правління Волохова Івана Васильовича. Постачальник передає за цим Договором природний газ, з урахуванням вартості його транспортування.
Приймання - передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідних місяцях поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06 №605 зі змінами та доповненнями) та вартість. Акт приймання - передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем.
На усний запит перевіряючих технічні акти приймання - передачі газу, які підтверджують фактичні обсяги прийнятого газу, між газотранспортним підприємством та Покупцем до перевірки не надані.
Перевіркою встановлено, що на Актах зазначені три підписи, без зазначення посад, прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл на операції та складання первинного документа, що суперечить вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168 “Про податок на додану вартість”(із змінами і доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно приписів п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону Про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку ОДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належним чином.
Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформлюється з дотриманням вимог, встановлених п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно договору поставки природного газу від 22 грудня 2009 року №06/09-1984 складеного у м. Києві між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник), в особі заступника директора з питань газопостачання та розрахунків Заславського Михайла Віталійовича та ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (покупець), в особі Голови Правління ОСОБА_11. Постачальник передає за цим Договором газ імпортного походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК “Нафтогаз України” та Постачальником. (а.с. 138)
Згідно договору поставки природного газу від 28 січня 2011 року № 06/11-48 складеного у м. Києві між Дочірнєю компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(Постачальник), в особі заступника директора з питань газопостачання ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності від 10.01.2011 р. № 5/10, та ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (Покупець), в особі виконуючого обов'язки Голови Правління Волохова Івана Васильовича. Постачальник передає за цим Договором природний газ, з урахуванням вартості його транспортування. (а.с. 130 – 137)
Приймання - передача газу, поставленого Постачальником оформлені актом приймання-передачі газу від 31.12.2010 та від 31.01.2011 (а.с. 46, 64, 171, 172)
Доказами оплати за поставлений газ є податкові накладні № 18776 від 31.12.2010№ 174, з зазначенням договору, згідно якого виконано оплату та сторін договору (а.с. 65, 47), витягу з реєстрів податкових накладних від 16.02.2011 (а.с. 73 – 74), та виписки з банку по рахунку позивача (а.с. 53 – 63,).
Позивачем суми, зазначені в акті приймання - передачі газу та податкових накладних № 18776 від 31.12.2010№ 174, задекларовані в податковій декларації з ПДВ за 2010 рік (від 20 січня 2011 року) (а.с. 48 – 52,) та в податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року (а.с. 66 – 71)
Також позивачем надана довідка використаного на підприємстві позивача природного газу від 31.01.2011 (а.с. 154), 31.12.2010 (а.с. 155), згідно яких обсяги газу що надійшло на ЗАТ «Сєвєродонецьку обєднання «Азот» відповідає обсягам, зазначеним в актах приймання – передачі від 31.12.2010 та від 31.01.2011.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” за січень 2011р. за результатами якої був складений акт від 28.03.2011 № 222/08-5/33270581 (а.с. 13 – 20)
На підставі Акту перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийняло:
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011р. №0000208022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на суму 53239903,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн. (а.с. 43);
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000238022 про визначення суми зобов’язання з ПДВ за січень 2011 р. на суму 04,00 грн, крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн. (а.с. 44);
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000248022 про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ за січень 2011 р. на суму 49653044,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.
які ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» отримало 04.04.2011р. супровідним листом від 01.04.2011 р. за №5729/10/08-516 (а.с. 45).
Відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремим рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
При цьому дотримання порядку виписування податкової накладної в частині зазначення усіх передбачених Законом реквізитів не є формальною вимогою, це дає змогу перевірити правомірність формування податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідно продавця та покупця.
Згідно п.п.7.2.3 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, якщо накладна є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, то податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за будь-якою ставкою. Тому саме із цим документом Закон пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. У відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники такого податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (далі - Порядок) встановлено, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою яка не зареєстрована в якості платника ПДВ При цьому також необхідно враховувати також, що зазначену норму Порядку Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 р. № 04-1/1-7/21 визнано нечинною у зв'язку із тим що її положення суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, оскільки органам державної податкової служби не надано право визнавати недійсними документи, зокрема податкові накладні. На обґрунтування вищенаведеного висновку судом зокрема зазначено, що зміст вказаної норми не встановлює правил
податкового обліку, а встановлює межі відповідальності за порушення, встановлені Порядком.
Відповідно, у разі невідповідності вимогам чинного законодавства з питань оподаткування податкова накладна не може бути визнана недійсною, належно оформлена податкова накладна є підтвердженням права на формування податкового кредиту, податкова накладна, сформована з порушенням встановлених Законом вимог, не може бути таким підтвердженням, що узгоджується з п.п.7.2.6. Закону Про ПДВ.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 р. № 88, передбачена обов'язковість перевірки працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, первинних документів за формою і змістом, тобто перевіряють наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників, а також міститься заборона приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.
Таким чином, первинний документ, який не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не відповідає вимогам Закону № 996.
Документи повинні відповідати вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55.
Крім того слід зазначити, що згідно позиції Вищого адміністративного суду України доведеної в листі, від 20.07.2010 р. № 1121/11/13-10, наявність у платника податку податкової накладної не є єдино необхідним та вичерпним доказом правомірності визначення сум податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, оскільки зазначений документ повинен розглядатися в поєднанні з іншими доказами по справі.
СДПІ ВПП у м. Луганську вважає, що під час проведення перевірки та приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, діяла на підставі і в межах повноважень, наданих законодавством, з метою, з якою це повноваження надано, та у спосіб, передбачений законом.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
В судовому засіданні встановлено, що підставами для зниження суми бюджетного відшкодування позивачу відповідачем зазначено порушення вимог статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у вигляді наявності на актах трьох підписів без зазначення посад, прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл на операції та складання первинного документа, та не надання позивачем на усний запит перевіряючих технічних актів приймання - передачі газу, які підтверджують фактичні обсяги прийнятого газу, між газотранспортним підприємством та Покупцем.
Однак згідно долучених до матеріалів справи копії та оглянутого в судовому засіданні оригіналу акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2010, 31.01.2011 вбачається, що відповідні посади, прізвища та підписи, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в наявності, а три підписи без зазначення посад та прізвищ розташовані у крайньому правому куті та не змінюють і не ставлять під сумнів зміст зазначеного акту. Крім того, відповідачем не зазначені відомості та не наданий другий примірник акту з наявністю аналогічних трьох підписів, що вказує на достовірність посилання представника позивача на факт ознайомлення працівників позивача з атом, який первинно не мав цих підписів.
Безпідставним є посилання відповідача на ненадання на усний запит перевіряючих технічних актів приймання - передачі газу, які підтверджують фактичні обсяги прийнятого газу, між газотранспортним підприємством та Покупцем з наступних підстав. Відповідно до положень п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків надати копії документів посадовій особі органу ДПС така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків та переліку документів, які йому запропоновано подати, однак представником відповідача не надано та не зазначено про наявність такого акту. При цьому представником позивача наданий відповідний акт, копія якого долучена до матеріалів справи, який підтверджує фактичні обсяги прийнятого газу між газотранспортним підприємством та Покупцем.
Встановлені обставини вказують на необґрунтованість висновків акту перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 та, як наслідок, висновок, щодо завищення задекларованного до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на суму 53239903 грн., завищено суму відємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту в січні 2011 року, на загальну суму 107522 571 грн.. у т.ч за грудень 2010 року в сумі 57869527 грн., за січень 2011 року в сумі 49653044 грн. та занижено ПДВ, в періоді, що перевірявся на загальну сумум 4 грн., у т.ч. за січень 2011 року в сумі 4 грн.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія”до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк”, приватної фірми “Орнатус”про зобов’язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правові акти індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, які не можуть бути визнані нечинними, а також те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог і визнати оскаржуване податкове повідомлення – рішення відповідача протиправним.
Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання незаконними податкових повідомлень – рішень задовольнити.
Визнати незаконним податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 №0000208022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на суму 53239903,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.
Визнати незаконним податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 №0000238022 про визначення суми зобов’язання з ПДВ за січень 2011 р. на суму 04,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.
Визнати незаконним податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 №0000248022 про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ за січень 2011 р. на суму 49653044,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 12 липня 2011 року.
СуддяО.А. Горпенюк