ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5149/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Кичинській Т.А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в особі начальника Молошної О.Л. про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
4 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в особі начальника Молошної О.Л. про зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 31 січня 2011 року вона звернулась із письмовим зверненням до начальника Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області Молошної О.Л. Не отримавши відповіді у встановлений законом строк позивач, вдруге 28 березня 2011 року звернулась до відповідача зі скаргою в якій просить надати відповідь на її звернення від 31.01.2011 року. Вважає, що відповідачем були порушені вимоги ЗУ «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393-ВР (далі Закон) щодо належного розгляду звернень, оскільки відповідей на свої звернення вона не отримала, просить визнати дії Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в особі начальника Молошної О.Л. щодо несвоєчасного надання повної та обґрунтованої відповіді за зверненнями позивача від 31.01.2011 року та 28.03.2011 року – неправомірними. Крім того, просить зобов»язати відповідача надати повну та об»єктивну відповідь за вказаними зверненнями, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що 31.01.2011 року та 28.03.2011 року подала письмові звернення до Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області, відповіді на день звернення до суду та розгляду справи не отримані.
Відповідач в судове засідання призначені на 30 травня 2011 року, 10 червня 2011 року та 25 червня 2011 року не з»явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового повідомлення та надіслання тексту повістки телефонограмою на адресу відповідача.
На підставі ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Оскільки на день слухання справи від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не поступало, суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши надані до суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 31.01.2011 року звернулась до начальника Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області Молошної О.Л. зі скаргою, щодо неправомірності звільнення її з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Державної інспекції з енергозбереження в Дніпропетровській області, проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Державної інспекції з енергозбереження в Дніпропетровській області, про що свідчить корінець пропуску Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області від 31.01.11 року (а.с.6-7). Не отримавши в установлений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393-ВР місячний строк відповідь на своє звернення позивачка, 28 березня 2011 року подала на адресу відповідача скаргу-2, в якій просить надати відповіді на звернення від 31.01.11 року та повідомити про причини не розгляду її скарги, про що свідчить вхідний реєстраційний номер Т-7 від 28.03.2011 року на копії скарги (а.с. 8). Відповідей на вказані скарги позивачем не отримано.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч.1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Також, статтею 15 ЗУ "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 ЗУ "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Також, статтею 20 Закону "Про звернення громадян" встановлено, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
В судовому засіданні було встановлено, що на звернення позивачки від 31.01.2011 року та 28.03.2011 року, які належним чином були оформлені, своєчасної, повної та належної відповіді в установлений строк, відповідачем надано не було.
Як свідчить з матеріалів справи, після отримання відповідачем копії скарги позивачки 31.01.11 року, відповідачем протягом встановленого ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» строку, відповідь не була надана.
Підставою для звернення з повторною скаргою від 28.03.2011 року явилась бездіяльність відповідача щодо розгляду попереднього звернення ОСОБА_1, в якій ставилось питання про надіслання відповіді на звернення від 31.01.11 року та надання пояснень щодо причин не розгляду цієї скарги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно п.п. 1,2 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди переіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою повноваження надані.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем у судовому засіданні не було доведено правомірності своїх дій щодо розгляду звернення звернень позивачки від 31.01.11 року та 28.03.11 року, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №33858.466.3 від 18.10.2010р. (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення постановлене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Виходячи з задоволення позову у повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету повністю в сумі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в особі начальника Молошної О.Л. про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області Молошної О.Л. стосовно ненадання ОСОБА_1 відповідей за її зверненнями від 31.01.11 року та 28.03.11 року.
Зобов’язати Управління Державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в особі начальника Молошної О.Л. надати ОСОБА_1 відповіді на її звернення від 31.01.2011 року та 28.03.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 30.06.2011 року.
Суддя
І.В. Тулянцева