ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8908/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Куделько Н.Є.
при секретаріВітушко Л.Г.
за участю:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_3
Міщенко П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
19.07.2011р. ОСОБА_5 (далі-позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради (далі-відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в державній реєстрації права власності на нерухоме майно – коридор загальною площею 4,5 кв.м., кухню – їдальню загальною площею – 12,7 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 без додаткових актів вводу в експлуатацію на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11; скасування рішення відповідача від 08.07.2011р. про відмову в реєстрації права власності позивачу на нерухоме майно - коридор загальною площею 4,5 кв.м., кухню – їдальню загальною площею – 12,7 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 без додаткових актів вводу в експлуатацію на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11; зобов’язати відповідача здійснити реєстрацію права власності за позивачем на нерухоме майно - коридор загальною площею 4,5 кв.м., кухню – їдальню загальною площею – 12,7 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 без додаткових актів вводу в експлуатацію на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11, про що прийняти відповідне рішення. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність винесення державним реєстратором рішення про відмову у реєстрації прав власності, оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11 набрало законної сили та є обов’язковим для виконання. При винесенні державним реєстратором відмови у реєстрації прав ним фактично було висловлено незгоду із змістом судового рішення, однак не враховано, що оскарження такого рішення можливе виключно у порядку, встановленому законодавством.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11 визнано за ОСОБА_5 право власності без додаткових актів вводу в експлуатацію на самочинно збудовані: коридор загальною площею 4,5 кв.м., кухню – їдальню загальною площею – 12,7 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-16).
08.07.2011р. на підставі пункту 3.4 Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02 2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, державним реєстратором Осипенко Д.Г. Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради прийнято рішення про відмову ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
У рішенні відповідача від 08.07.2011р. зазначено, що згідно матеріалів поточної технічної інвентаризації проведеної відповідачем, станом на 13.05.2011р. встановлено самочинно побудоване позивачем тамбур літ.А-1 (2007р.п.), яка згідно норм чинного законодавства підлягає введенню в експлуатацію, узаконенню про що виставлено штамп у технічному паспорті. Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. В резолютивній частині рішення суду не зазначено загальну та житлову площу квартири.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004р. № 1952-IV, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02 2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 цього кодексу), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 цього кодексу), право власності є непорушеним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 цього кодексу), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 цього кодексу).
Крім цього, ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Нормами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (п.5 Прикінцевих положень цього Закону), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі – державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.2 цього Закону); державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об’єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації (стаття 8 цього Закону), державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об’єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав (ч.3 ст.17 цього Закону), для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об’єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (ч.4 ст.18 цього Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до п 2.1.,2.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Пунктом 3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначено вичерпний перелік підстав, за яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав.
Державний реєстратор у рішенні про відмову позивачу у державній реєстрації права власності зазначив про те, що реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, однак рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11, яке набрало законної сили, визнано за позивачем право власності без додаткових актів вводу в експлуатацію на самочинно збудоване майно.
Державний реєстратор у рішенні про відмову позивачу у державній реєстрації права власності фактично трактує рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11, яке набрало законної сили, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що право власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації і право власності позивача на це майно виникає з моменту його державної реєстрації, орган, який компетентний здійснювати державну реєстрацію права власності у даному випадку є відповідач у справі, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р. по справі № 2-6793/11 у даному випадку є правовстановлюючим документом, яке повинно надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на спірний об’єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, а у державного реєстратора, відповідача у справі, відсутні повноваження щодо трактування законів, норм нормативно-правових актів, рішень суду, отже, реєстрація прав на нерухоме майно повинна здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись Цивільним кодексом України від 16.01.2003р. № 435-IV, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”від 01.07.2004р. № 1952-IV, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02 2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, ст.ст. 8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інветаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_5 в державній реєстрації права власності на нерухоме майно: коридор, загальною площею, 4,5 кв.м., кухню, загальною площею, 12.7 кв.м., що розташовані в квартирі АДРЕСА_1 без додаткових актів вводу в експлуатацію на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р.
Скасувати рішення Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інветаризації" Дніпропетровської обласної ради від 08.07.2011р. про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно: коридор, загальною площею, 4,5 кв.м., кухню, загальною площею, 12.7 кв.м., що розташові в квартирі АДРЕСА_1.
Зобов’язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інветаризації" Дніпропетровської обласної ради здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно: коридор, загальною площею, 4,5 кв.м., кухню, загальною площею, 12.7 кв.м., що розташовані в квартирі АДРЕСА_1 без додаткових актів вводу в експлуатацію на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2011р.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.08.2011р.
Суддя
Н.Є. Куделько