ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5513/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –ОСОБА_1
представника відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
12.05.2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 13.05.2011 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до 13.06.2011 року для усунення недоліків позовної заяви.
04.06.2011 року позивач за допомогою пошти направив на адресу суду документи, які вимагав суд в ухвалі від 13.05.2011 року.
Судом також встановлено, що позивач у позовній заяві об'єднав декілька позовних вимог:
про визнання протиправними дій відповідача щодо висновку та обгрунтування акту перевірки № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року;
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000271703 від 25.03.2011 року на суму 16 539,74гривень, винесене відповідачем.
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000261703 від 25.03.2011 року на суму 78 126,21 гривень, у тому числі із штрафними санкціями у сумі 15 625,24 гривні, винесене відповідачем.
Ухвалою суду від 16.06.2011 року відмовлено у відкриті провадження у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центрлаьної міжрайонної податкової інспекції у м. Кривому Розі в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо висновку та обгрунтування акту перевірки № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року та відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/0470/5513/11 в частині всіх інших заявлених позовних вимог.
У судовому засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги, вказуючи на те, що ним не порушено норми Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та не перевищено обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік 500 тисяч гривень.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про те через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, а ткож письмові заперечення проти задоволення позовних вимог, у яких зазначено, що позивач під час перебування на спрощеній системі оподаткування порушено норми Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та перевищено обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік 500 тисяч гривень. Позивач після порушення норм Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не перейшов на загальну систему оподаткування, у зв’язку з чим порушив ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 16 539,74 гривень, в тому числі по періодам: 2 півріччя 2009 року – 5 221,72 гривні, 2010 рік – 11 318,02 гривні; п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1 п.7.7, п.9.3, п.9.4 ст.9, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 62 500,97 гривень, в тому числі по періодам: 2 півріччя 2009 року 5 502,59 гривень, 2010 рік – 56 998,38 гривень.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Відповідачем з 07.02.2011 року по 18.02.2011 року проведено документальну планову перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог діючого законодавства України за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року.
На підставі вищевказаної перевірки позивача відповідачем складено Акт № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року, яким встановлено наступні порушення вчинені позивачем за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року: ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 18 261,08 гривень, у тому числі по періодам: 2 півріччя 2009 року – 5740,23 гривні; 2010 рік – 12 520,85 гривень; п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1 п.7.7, п.9.3, п.9.4 ст.9, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 62 500,97 гривень, в тому числі по періодам: 2 півріччя 2009 року 5 502,59 гривень, 2010 рік – 56 998,38 гривень.
В подальшому відповідач зменшив суму податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає донарахуванню позивачу за результатами перевірки до 16 539,74 гривень, в тому числі по періодам: 2 півріччя 2009 року – 5 221,72 гривні, 2010 рік – 11 318,02 гривні, що підтверджується листом відповідача від 23.03.2011 року № 7626/173/М «На заперечення від 16.03.2011 року до акту перевірки від 25.02.2011 року № 370/173/НОМЕР_1».
Судом також встановлено, що відповідач на підставі Акту 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року, а також на підставі листа відповідача від 23.03.2011 року № 7626/173/М «На заперечення від 16.03.2011 року до акту перевірки від 25.02.2011 року № 370/173/НОМЕР_1» виніс податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0000261703 від 25.03.2011 року на суму 78 126,21 гривня – грошове зобов’язання з податку на додану вартість в тому числі 62 500,97 гривень за основним платежем та 15 625,24 гривні – штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0000271703 від 25.03.2011 року на суму 16 539,74 гривні – грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Позивач протягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2010 рік перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку № НОМЕР_2 від 18.12.2009 року, № НОМЕР_4 від 15.12.2008 року, № НОМЕР_3 від 21.12.2007 року, які знаходяться у матеріалах справи.
Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, пункт 1 статті 1 якого надає фізичним особа право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Згідно з положенням частини четвертої статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок.
Судом встановлено, що у період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 рік на розрахункові рахунки позивача, які відкриті у двох фінансових установах, надійшли наступні суми грошових коштів: всього за 2008 рік - 489 191,78 гривень, за перший та другий квартал 2009 року – 515 278,78 гривень.
Суд відхиляє заперечення позивача стосовно того, що відповідачем під час підрахунку надходження коштів на розрахункові рахунки позивача не враховано суму зайво перерахованих коштів у розмірі 10 000,00 гривень та кошти у розмірі 15 361,43 гривні, оскільки відповідачем у Акті перевірки № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року чітко вказано, що сума 10 000,00 гривень 01.07.2009 року була повернута позивачем КЖП № 45, а сума 15 361,43 гривні взагалі не значиться у зведених даних відповідача про суми грошових коштів, що надійшли у період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 рік на розрахункові рахунки позивача, які відкриті у двох фінансових установах.
Крім того, позивач зазначає, що грошові кошти у сумі 15 361,43 гривень не отримував на свої розрахункові рахунки, відкриті у банківський установах.
Суд зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунку - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.
Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 07.04.2009 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 4344209) по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії.
Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначає, що враховуючи, що до відносин за участю платників єдиного податку насамперед повинні застосовуватися норми Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», слід визнати, що обов'язок перейти на загальну систему оподаткування у суб'єктів малого підприємництва, що порушили умови перебування на спрощеній системі, виникає з наступного кварталу за тим, у якому відбулося відповідне порушення.
В разі неподання суб'єктом малого підприємництва - платником єдиного податку в передбачених випадках і у встановлені строки заяви про перехід на загальну систему оподаткування такий суб'єкт втрачає право сплати єдиного податку з наступного кварталу, за яким відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно саме з наступного кварталу після того, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, суб'єкт малого підприємництва повинен оподатковувати свої доходи за правилами загальної системи оподаткування.
У той же час зазначений Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Отже, надавати правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування суб'єкту малого підприємництва - платнику єдиного податку податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки, судам необхідно з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України та Законі України "Про систему оподаткування", виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (лист Вищого адміністративного суду України від 15.06.2010 р. N 889/11/13-10).
У листі Міністерства юстиції від 15.08.2007 р. N 20-9-7599 роз'яснено, що у разі порушення суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою вимог Указу N 727/98, зокрема щодо граничного розміру виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за рік, отримані ним доходи (виручка) оподатковуються у порядку, встановленому розділом IV Декрету N 13-92, який діє у частині оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю.
Порядок оподаткування, встановлений розділом IV Декрету N 13-92, застосовуватиметься щодо доходів, отриманих з наступного кварталу, з якого платник податків перейде на загальну систему оподаткування, а до закінчення кварталу, в якому відбулося порушення умов Указу N 727/98, доходи вважатимуться обкладеними за єдиним податком.
Відповідно до п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.
Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727", на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13 "Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку суду про те, що оскільки перевищення обсягу виручки було допущено позивачем у 2 кварталі 2009 року, то загальна система оподаткування для визначення його податкового зобов'язання повинна застосовуватися, починаючи з 3 кварталу 2009 року.
У зв'язку з тим, що позивач у 2 кварталі 2009 року знаходився на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок, то він не може бути одночасно платником податку на доходи фізичних осіб за цей період.
Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.08.2010 р. по справі № К-21856/08 (номер у ЄДРСР 10931053), а також в ухвалі 16.02.2010 р. по справі № К-21035/08 (номер у ЄДРСР8289713 ) .
Враховуючи те, що порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування відбулося у 2 кварталі 2009 року, то позивач повинен оподатковувати свої доходи за правилами загальної системи оподаткування починаючи з 3 кварталу 2009 року.
Сума отриманої виручки на розрахункові рахунки позивача у 3 кварталі 2009 року становить 5 952,15 гривень (15 952,15 гривень (сума отримана на розрахунковий рахунок) – 10 000,00 гривень (зайво перераховані КЖП № 45 кошти).
Сума отриманої виручки на розрахункові рахунки позивача у 4 кварталі 2009 року становить 16 954,68 гривень.
Таким чином, судом встановлено, що сума виручки позивача за 3 та 4 квартали 2009 року, яка підлягає оподатковуванню за правилами загальної системи оподаткування становить 22 906,83 гривні, а не 38 268,26 гривень, як зазначає у Акті перевірки № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року відповідач.
Судом також встановлено, що за 2010 рік позивач отримав дохід у сумі 286 914,38 гривень.
Водночас п.п. 9.12.1 та п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо суб’єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у п.п.9.12.1 цього Закону, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування проводиться відповідно до розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) до складу витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Таким чином, положеннями Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" дозволяється включати певні витрати до складу валових витрат у тому випадку, якщо товари (роботи, послуги) придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також якщо такі витрати здійснені у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем у 3 та 4 кварталі 2009 року понесені витрати на суму 3 456,80 гривень, у тому числі за використану електроенергію, за комунальні послуги, за воду та стоки, за теплові мережі у сумі 2 508,00 гривень, у вигляді орендної плати за землю у сумі 948,80 гривень.
Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що валові витрати позивача у 2010 році становили 211 460,92 гривень.
Згідно абз.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваний доходом вважається чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
Таким чином, оподатковуваний дохід позивача за 3 та 4 квартали 2009 року становить 19 450,03 гривень (22 906,83 гривні – дохід отриманий позивачем на розрахункові рахунки - 3 456,80 гривень – документально підтверджені витрати).
Оподатковуваний дохід позивача за 2010 рік становить 75 453,46 гривень (286 914,38 гривень - дохід отриманий позивачем на розрахункові рахунки – 211 460,92 гривень – документально підтверджені витрати).
Таким чином, податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає донарахуванню позивачу становить: 2 917,50 гривень – за 3 та 4 квартали 2009 року (19 450,03 гривень х 15%) та 11 318,02 гривні – за 2010 рік (75 453,46 гривень х 15%).
Загальна сума податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає донарахуванню позивачу становить 14 235,52 гривень.
Отже, позовна вимога про скасуванню податкового повідомлення-рішення форми «р» № 0000271703 від 25.03.2011 року підлягає частковому задоволенню, оскільки вищевказане податкове повідомлення-рішення є частково протиправним та підлягає скасуванню в частині суми грошового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної діяльності у розмірі 2 304,22 гривень.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «р» № 0000261703 від 25.03.2011 року, то остання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. «б» п.2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку.
Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разу коли загальна вартість від здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг), у тому числі з використанням локальної або комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування ПДВ).
Пунктом 9.4 ст. 9 вищевказаного закону передбачено, що якщо обсяг оподатковуваний операцій протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», не більше ніж у два рази, така особа зобов’язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у встановлені строки, несе відповідальність за не нарахування або не сплату цього податку на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» у розділі «Справи, пов'язані із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зазначено, що Верховний Суд України посилається на строки реєстрації платником податку на додану вартість, передбачені пунктом 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначена норма визначає, що якщо обсяг оподатковуваних операцій суб'єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону (300 тис. грн.) не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом. При цьому податковим періодом для цілей Закону України "Про податок на додану вартість" є місяць.
Таким чином необхідною умовою для застосування відповідальності передбаченої абз. 4 пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" є перевищення обсягом оподатковуваних операцій суб'єкта господарювання суми 300 тис. грн. не більше ніж у два рази; таке перевищення повинно відбутися протягом звітного податкового періоду - одного календарного місяця.
Судом на підставі Акту № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року та пояснень представників сторін встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій позивача протягом кожного із місяців 3 та 4 кварталів 2009 року та кожного із 12 місяців 2010 року не перевищував суми 300 тис. грн.
Крім того, судом також встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні дванадцять місяців з моменту коли позивач мав перейти за загальну систему оподаткування, тобто з початку 3 кварталу 2009 року по серпень 2010 року не перевищував суми 300 тисяч гривень.
Отже, судом встановлено, що позивачем не допущено порушення абз. 4 пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Щодо нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за неподання позивачем у встановлені строки декларації з податку на додану вартість на підставі п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, то вищевказані дії є протиправними, оскільки Податковий кодекс України застосовується до правовідносин, які виникли після 01.01.2011 року, а відповідачем провадилась перевірка позивача за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року, що вбачається з Акту № 370/173/НОМЕР_1 від 25.02.2011 року
Крім того, у відповідності до листа Державної податкової адміністрації України від 14.01.2009 року № 513/7/16-1517-08, Державна податкова адміністрація України вважає, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість особа (у тому числі і несвоєчасної реєстрації) не має права на подання податкової декларації, то штрафні санкції за неподання податкових декларації з податку на додану вартість фізичною особою – підприємцем, який не подав до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не застосовуються.
У відповідності до п.п. «д» п.4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Враховуючи, що станом на момент прийняття відповідачем рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій діяв лист Державної податкової адміністрації України від 14.01.2009 року № 513/7/16-1517-08, то позивач не може бути притягнутий до відповідальності за неподання податкових декларації з податку на додану вартість фізичною особою – підприємцем, який не подав до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0000271703 від 25.03.2011 року в частині суми грошового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної діяльності у розмірі 2 304,22 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0000261703 від 25.03.2011 року
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 09 серпня 2011 року.
Суддя
С.В. Златін