ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8899/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –ОСОБА_2
представника відповідача –Бабаніна Т.І.
представника третьої особи –Ткаченко Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді , –
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить скасувати накази про звільнення та поновити на посаді .
Позов мотивовано тим, що наказами відповідача№ 91 о/с від 21 червня 2011 року та № 1378 від 20.06.2011 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач вважає вищевказані накази протиправними, оскільки під час їх прийняття були порушені вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Позивач зазначає, що службове розслідування було проведено з порушенням чинного законодавства України, під час складання висновку на наслідками службового розслідування відповідачем не враховано наявності вини позивача у скоєнні порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності позивача як ті, що пом’якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика позивача (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач безпідставно застосував до позивача крайній захід дисциплінарного впливу звільнення з органів внутрішніх справ. Також позивач зазначив, що він є членом Дніпропетровської обласної організації Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, яка не надавала своєї згоди на звільнення позивача.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні, щодо позову заперечував, зазначаючи, що позивач до звільнення з органів внутрішніх справ мав два не знятих дисциплінарні стягнення у вигляді догани та суворої догани, вказував на те, що відповідач провів звільнення позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивач грубо порушив службову дисципліну, а також на момент звільнення мав мав два не знятих дисциплінарні стягнення у вигляді догани та суворої догани.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
20.06.2011 року начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області затверджено висновок службового розслідування за фактом втрати особової справи дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Індустріального РВ ДМУ лейтенанта міліції ОСОБА_5
Згідно висновку службового розслідування рекомендовано за порушення службової дисципліни, яке виразилося у допущенні втрати особової справи дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Індустріального РВ ДМУ лейтенанта міліції ОСОБА_5 заступника начальника з кадрового забезпечення Індустріального РВ ДМУ підполковника міліції ОСОБА_2 звільнити з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
У висновку службового розслідування зазначено, що втрата особової справи дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Індустріального РВ ДМУ лейтенанта міліції ОСОБА_5 стала можлива внаслідок незадовільної роботи заступника начальника з кадрового забезпечення Індустріального РВ ДМУ підполковника міліції ОСОБА_2 та відсутністю контролю за термінами перебування особових справ у співробітників кадрових підрозділів з боку працівників сектору проходження служби відділу кадрового забезпечення ДМУ старшого лейтенанта міліції Тетюшевої О.Ю. та старшого лейтенанта міліції Пива О.В.
На підставі вищевказаного висновку службового розслідування відповідачем видано наказ від 20.06.2011 року № 1378 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Індустріального РВ ДМУ та ГУМВС», згідно п.1 якого постановлено за порушення службової дисципліни, яке виразилося у втраті особової справи дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління лейтенанта міліції ОСОБА_5 заступника начальника з кадрового забезпечення Індустріального РВ ДМУ підполковника міліції ОСОБА_2 звільнити з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
21.06.2011 року відповідач видав наказ № 91 о/с «По особову складу» у відповідності до якого підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII “Про міліцію”(із змінами і доповненнями) (далі –Закон №565-XII), міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частинами першою, третьою та четвертою ст. 18 Закону №565-XII передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Підпунктом “є” пункту 64 Розділу сьомого Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі –Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною другою ст. 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Види дисциплінарних стягнень передбачено ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме пунктом восьмим визначено звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частин першої-восьмої, десятої, п’ятнадцятої ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 (далі - Інструкція), проведенню службового розслідування, як правило, повинна передувати підготовка, в ході якої працівник, якому воно доручено, розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає законодавство та інші нормативно-правові акти, аналізує матеріали попередніх перевірок, а також збирає іншу необхідну інформацію для забезпечення всесторонності, повноти та об’єктивності розслідування.
За наслідками судового розгляду, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Так, в мотивувальній частині оскаржуваних наказів відсутні будь-які посилання на норми законодавчих актів, відповідно до яких приймались дані рішення.
Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії чи рішення керівнику, який приймає рішення по суті і інформує заявника.
Пункт 14 Інструкції зобов’язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.
Зі слів позивача, ніяких пояснень в ході проведення службового розслідування у нього не відбиралось та йому взагалі не було відомо, що воно проводиться. В спростування даної обставини відповідачем доказів не надано.
Неповідомлення належним чином позивача про початок проведення щодо нього службового розслідування, обмежило реалізацію останнім своїх прав, визначених п. 15 Інструкції.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Дана вимога Закону не була виконана, в матеріалах службового розслідування не міститься пояснень позивача за наслідками службового розслідування.
Висновок за результатами службового розслідування не відповідає вимогам Інструкції виходячи з наступного.
У відповідності до п.10 Інструкції при проведенні службового розслідування повному, об’єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом’якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
Висновок не містить обставин, якими підтверджується чи виключається вина позивача, обставин, що пом’якшують і посилюють його відповідальність позивача, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню.
Крім того, суд судом на підставі пояснень відповідача, що особова справа дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Індустріального РВ ДМУ лейтенанта міліції ОСОБА_5 була повністю поновлена, тобто будь-яких негативних наслідків дії позивача не спричинили.
Наведене вище свідчить про порушення у даному випадку порядку проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, встановленого Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України №552 від 06.12.1991 року, невідповідність висновків за результатами проведення даного розслідування вищенаведеним нормативним актам не може свідчити про об’єктивне та повне дослідження обставин вчиненого позивачем порушення.
Відповідно до частини 6 статті 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особи рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з службової характеристики позивача, яка складена начальником Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 30.06.2011 року, а також Атестаційного листа за період з червня 2008 року по вересень 2010 року, він за час проходження служби на посаді зарекомендував себе позитивно. Накази та вказівки безпосереднього керівництва виконував своєчасно, свої функціональні обов’язки в основному знав. По характеру врівноважений, у спілкуванні з людьми тактовний.
Судом не приймається до уваги висновок про результати службового розслідування щодо обставин видачі позитивної характеристики колишньому заступнику начальника з кадрового забезпечення Індустрального РВ Дніпропетровського МУ підполковнику міліції ОСОБА_2 від 01.08.2011 року, яким визнано відомості викладені у характеристиці позивача від 30.06.2011 року необ’єктивними та не повними, оскільки вищевказаний висновок складений після відкриття провадження у адміністративній справі та є, на думку суду, упередженим.
Як вбачається, з витягу з особової справи позивача та трудової книжки останнього протягом періоду служби до позивача застосовувались 15 заохочень, наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14 від 31.01.2011 року позивачу присвоєно звання підполковник міліції.
Судом з матеріалів послужного списку позивача № А-007244 встановлено, що 06.06.2011 року та 15.06.2011 року до позивача застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді догани та суворої догани у відповідності до наказів Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області завірені копії наказів № 507 від 06.06.2011 року та № 532 від 15.06.2011 року відповідно за порушення службової дисципліни, яке виразилося у неналежній організації роботи з кадрового забезпечення та за невиконання рознарядки по комплектуванню курсів початкової підготовки у 1 півріччі поточного року та по комплектуванню ВНЗ МВС України..
Судом встановлено, що всупереч вимогам статті 14 Дисциплінарного статуту вищевказані накази не були доведені до відома позивач від підпис. Службове розслідування по правопорушенням вказаним у наказах не проводилось. Вищевказані накази були доведені до відома позивача 08.06.2011 року та 15.06.2011 року на оперативних нарадах з питань кадрового забезпечення органів та підрозділів Дніпропетровського МУ.
Як зазначалось вище, частина 1 статті 12 Дисциплінарного статуту містить види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до осіб рядового та начальницького складу, а саме: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 12 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд зазначає, що ані в наказах про звільненні, ані в висновку за результатами службового розслідування відповідачем не зазначено у зв’язку з чим останній вирішив застосувати до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ, як не вказано пом’якшуючи та обтяжуючі обставини, якими керувався відповідач приймаючи рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, чим порушено статтю 14 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме: наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом’якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків; не дотримався при прийнятті оспорюваних рішень необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, не забезпечення належним чином право особи на участь у процесі прийняття рішення.
Судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що відповідач під час прийняття рішення про звільнення позивача порушив норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності» у зв’язку з наступним.
Статтею 3 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності" обумовлено, що особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами. Основним законом, що регулює правові, організаційні та соціально-економічні умови реалізації права громадян на проходження служби в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про міліцію". Порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV.
Отже, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" повинен застосовуватися з урахуванням вимог Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Така умова для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення як отримання згоди профспілкового комітету, спеціальними нормативними актами не передбачена.
Судом також відхиляються доводи позивача стосовно того, що службове розслідування протиправно проведено Інспекцією з особового складу, оскільки у матеріалах справи наявний ратопрт Заступника начальника ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області підполковника міліції Бахчева К.В., на якому наявне доручення Начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області генерала-майора міліції Бабенка В.М. у вигляді вказівки працівникам Інспекції з особового складу провести службове розслідування, що відповідає вимогам п.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 552 від 06.12.1991 року.
Щодо позовної вимоги про поновлення його на публічній службі – на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника з кадрового забезпечення Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, у званні – підполковника міліції.
Враховуючи той факт, що позивача звільнено в запас Збройних сил з посади заступника начальника з кадрового забезпечення Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, спеціального звання – підполковника міліції не позбавлено, то позовна вимога позивача про поновлення на посаді підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
З огляду на зазначене вище, суд прийшов до висновку, що постанова в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Однак, відповідно до частини 1 п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю від сплати державного мита звільнені.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 256, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати наказ № 91 о/с від 21 червня 2011 року Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Скасувати п.1 наказу № 1378 від 20.06.2011 року Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника з кадрового забезпечення Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова, в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді підлягає негайному виконанню.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 09 серпня 2011 року.
Суддя
С.В. Златін