Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 липня 2011 року                                                             Справа № 1170/2а-2358/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі –Дегтярьові Д.В.

за участю:

представника позивача –Нельги М.О.

відповідача –ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Знам’янського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Знам’янський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 6752,36 грн. –суму вартості наданої соціальної послуги (працевлаштування з наданням роботодавцю дотації для забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійну освіту, першим робочим місцем).  

          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.08.2010 р. ОСОБА_2 звернувся до центру зайнятості з метою пошуку роботи. При реєстрації ОСОБА_2 надав наступні документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про освіту та трудову книжку, в якій було зазначено період навчання в учбовому закладі. На підставі поданих документів та особистої заяви Знам’янським МЦЗ прийнято рішення про надання ОСОБА_2 статусу безробітного як незастрахованій особі. Наказом Знам’янського МЦЗ від 21.09.2010 р. припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 та знято його з обліку в зв’язку з працевлаштуванням до ПП ОСОБА_3 з наданням роботодавцю дотації для забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійну технічну освіту, першим робочим місцем.  

          При звірці даних з ДПА за ІІІ квартал 2010 р. виявлено, що ОСОБА_2 після закінчення навчального закладу працював з 06.07.2010 р. по 29.10.2010 р. за набутою професією на приватному підприємстві «Аква-Україна-Сервіс», про перебування в цим підприємством в трудових відносинах ОСОБА_2 під час реєстрації центру зайнятості не повідомив.

          10.05.2011 р. Знам’янським МЦЗ видано наказ про повернення коштів ОСОБА_2, який отримано останнім 21.05.2011 р. В добровільному порядку заборгованість ОСОБА_2 не повернув, тому Знам’янський МЦЗ звернувся до суду з даною позовною заявою.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити її в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

          Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви враховуючи наступні пояснення. Відповідач пояснив, що після навчання його було направлено на роботу до ПП «Аква-Україна-Сервіс», де він працював три тижня, після чого він звернувся до мастера з Знам’янського професійного ліцею з проханням видати йому трудову книжку, на що останні повідомили, що його трудової книжки у них не має, тобто вона втрачена. В зв’язку з втратою трудової книжки відповідач придбав нову трудову книжку, яку відніс до Знам’янського професійного ліцею, де йому зробили записи про навчання.

          Відповідач повідомив суду, що він вважав, що оскільки у нього нова трудова книжка, тому він є таким, що раніше не був працевлаштований, крім того, він зазначив, що він вважав, що три тижні –це дуже маленький термін, тому його можна не рахувати.

Дослідивши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі –Закон № 1533-III) встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 12 Закону № 1533-III, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.          

          Відповідно до пунктів 5 та 6 цієї ж статті виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

          Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.

          Пунктом 1 Положення про Знам’янський міськрайонний центр зайнятості, затвердженого директором обласного центру зайнятості 18.03.2011 р., Знам’янський міськрайонний центр зайнятості (далі центр) є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у місті Знам’янка та Знам’янському районі.

          Згідно з пунктом 12 вищезазначеного Положення, центр є юридичною особою.

          Враховуючи зазначене Знам’янський міськрайонний центр зайнятості (далі позивач) є суб’єктом владних повноважень, який відповідно до частини 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАСУ) має право на звернення до суду з відповідним позовом.

          Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-ХІІ (далі –Закон №803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. 

          Водночас, відповідно до п. а) ч. 3 ст. 1 Закону №803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:  працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

          ОСОБА_2 (далі відповідач) звернувся до центру зайнятості з метою пошуку роботи, надавши при цьому заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою дороги (а.с.9) та заповнивши реєстраційну картку № 110708910081700005 (а.с.8). У заяві відповідач зазначив, що він не отримує пенсію, не має права на пенсію за віком в тому числі і на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років, не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не зареєстрований як фізична особа – підприємець. Ні в заяві, ні в розділі І реєстраційної картки відповідач не зазначив про свій трудовий стаж та дану останнього звільнення. Не зазначив відповідач і в розділі 3, 4 реєстраційної картки інформацію про останнє місце роботи та трудову діяльність за останні 12 місяців. До своєї заяви відповідач додав паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про освіту, трудову книжку, в якій було зазначено період навчання в учбовому закладі.

          При огляді в судовому засіданні заяви та реєстраційної картки, відповідач підтвердив, що на зазначених документах стоїть його підпис.

          На підставі вищезазначених документів, наказом Знам’янського МЦЗ № НТ № 100825 від 25.08.2010 р. відповідачу надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю як незастрахованій особі (а.с.10).  

          Враховуючи вищезазначені документи, а також інформацію, викладену в заяві та в реєстраційній картці, позивач прийшов до висновку, що відповідач до звернення до центру зайнятості жодного дня не працював.

Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю»від 4 листопада 2004 року N 2150-IV, спрямований на забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем шляхом надання дотації роботодавцю.

          Між позивачем та ПП ОСОБА_3 укладено договір № 110710092000119 від 20.09.2010 р. предметом якого є працевлаштування ОСОБА_2 на перше робоче місце за професією штукатур (а.с.11-12). Відповідно до розділу ІІ даного договору, відповідач зобов’язаний надавати дотацію в розмірі фактичних витрат на основну та додаткову заробітну плату працевлаштованої особи та сум внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачують роботодавці.

          Відповідач та ПП ОСОБА_3 уклали трудовий договір між працівником і фізичною особою № 1107100391 від 21 вересня 2010 р. про працевлаштування відповідача штукатуром (а.с.13).

          Наказом Знам’янського МЦЗ № НТ 100921від 21.09.2010 р. було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідачу та знято його з обліку –безробітних осіб.

          Частиною 3 статті 72 КАСУ визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

          Факт роботи на ПП «Аква-Україна-Сервіс»відповідачем не заперечувався, а тому суд приходить до висновку, що це є встановленим фактом. Крім того, факт роботи відповідача на ПП «Аква-Україна-Сервіс»підтверджується отриманими на запит суду документами від підприємства, а саме: заявою відповідача про прийняття  на роботу, наказом про прийняття відповідача на роботу, довідкою про доходи відповідача, наказом про звільнення та копією трудової книжки (а.с.28-33).

          При звірці баз даних з ДПА за ІІІ квартал 2010 р. позивачем виявлено, що відповідач після закінчення навчального закладу працював з 06.07.2010 р. по 29.10.2010 р. за набутою професією на ПП  «Аква-Україна-Сервіс», за результатами проведеного розслідування складений акт № 303 від 07 квітня 2011 р. (а.с.18).

          Знам’янським МЦЗ прийнято наказ № НТ 100511/1 від 10.05.2011 р. про повернення коштів (а.с.14), який отриманий відповідачем 21.05.2010 р. (а.с.17).

          Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин),  право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

          Пунктом 3 частини 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин),  визначено, що видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          Отже, відповідачу позивачем була надана соціальна пільга, на яку відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю»від 4 листопада 2004 року N 2150-IV, останній не мав законних підстав, оскільки подав до центру зайнятості недостовірну інформацію про свій трудовий страж.

          Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

          Пунктом 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

          Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи (пункт 4 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

          Суд критично ставиться до посилання відповідача стосовно того, що він не знав, що треба повідомити центр зайнятості про попереднє місце роботи, оскільки відповідно до частини 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Повернення суми вартості наданої соціальної пільги і є в розумінні закону юридичною відповідальністю.

          Відповідно до розрахунку відшкодування Знам’янським МЦЗ фактичних витрат на заробітну плату відповідача, сума яка була сплачена позивачем ПП ОСОБА_3 складає 6752,36 грн. (а.с.16).

Оскільки судом встановлено, що до моменту реєстрації у центрі зайнятості та отриманні соціальної пільги, відповідач перебував у трудових відносинах з ПП «Аква-Україна-Сервіс», а тому він не мав правових підстав для її отримання та враховуючи, що відповідач у добровільному порядку суму виплаченої соціальної пільги не повернув, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно частини 4 статті 94 КАСУ, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд          

ПОСТАНОВИВ:

          Позовну заяву Знам’янського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості соціальної послуги задовольнити повністю.          

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь Знам’янського міськрайонного центру зайнятості вартість наданої соціальної пільги у сумі 6752 (шість тисяч сімсот п’ятдесят дві) гривні 36 копійок.

          Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАСУ.

                    Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                                                      Г.П. Нагібіна