ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8238/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
08.07.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1028,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що СПД ФОП ОСОБА_2 повинен у встановлені законом строки сплачувати самостійно визначені у розрахунках суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а оскільки відповідачем за 2010 рік не сплачено зазначених внесків, у нього утворилася заборгованість в сумі 1028,40 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 12.07.2011р. відкрито провадження у справі №2а/0470/8238/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.07.11р.
20.07.2011 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
У зв’язку з неявкою в судове засідання сторін, які належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, розгляд даної справи було відкладено на 02.08.2011р.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином; заперечень проти адміністративного позову суду не надав. На адресу суду повернувся з поштового відділення зв’язку конверт з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи, передбачені нормами адміністративного процесу, для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши надані документи і матеріали адміністративного позову, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області під НОМЕР_2 та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 року та Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Згідно Закону України від 08.07.2010 року №2461- IV «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону № 1058-ІV від 09.07.2003 рокуфізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, як обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 1 липня 2010 року зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф 33,2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні-вересні – 294,82 грн., у жовтні-листопаді – 301,12 грн., у грудні – 306,10 грн.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Тобто, якщо частина фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду є меншою ніж мінімальний страховий внесок, фізична особа-підприємець повинна самостійно обчислити та здійснити доплату до мінімального страхового внеску.
Як вбачається зі справи, 05.04.11р. відповідачем подано позивачу звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010р., в якому самостійно визначено суму страхових внесків в розмірі 2296,80 грн., а сума фактично сплачених страхових внесків зазначена в розмірі 1008,00 грн.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ч.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, тобто недоїмкою.
Згідно розрахунку боргу Відповідача зі сплати страхових внесків, наданого позивачем, станом на 12.04.2011р. загальна заборгованість по сплаті страхових внесків (недоїмка) становить 1028,40 грн., яка виникла в результаті несплати страхових внесків за 2010 рік і залишається не погашеною відповідачем.
Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1028,40 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління Пнсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1028,40 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (індивідуальний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1028,40 грн. (одна тисяча двадцять вісім гривень 40 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
С.В. Ніколайчук