ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/7446/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю:
представника від позивача:
представника від відповідача: ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємтсва "Таксі-Сервіс" Відкритого акціонерного товариства "Автопромінь" до Бузякова Рената Муратовича - начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області про визнання недійсною та скасування постанови № 128120, -
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Таксі-Сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» (далі ДП «»Таксі-Сервіс») до Бузякова Рената Муратовича – начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати недійсною і скасувати оскаржувану постанову Бузякова Рената Муратовича – начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області №128120 від 05 травня 2011 року про застосування фінансових санкцій до ДП «Таксі-Сервіс» на суму 1700 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що винесена відповідачем на підставі акту №216292 від 07.04.11р. постанова №128120 від 05.05.2011 року, якою до позивача застосовані фінансові санкції за порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 вищезазначеного закону, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в дійсності у позивача наявні усі передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для перевізника, який здійснює спеціальні регулярні перевезення.
Ухвалою суду від 04.07.11р. на підставі ст.108 КАС України позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від 11.07.2011р. після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/7446/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.07.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог та надав заперечення до адміністративного позову, в яких вказав, що єдиним доказом для скасування постанови про застосування фінансових санкцій теоретично може бути лише паспорт маршруту на регулярні спеціальні перевезення, оформлений відповідно до норм наказу Мінтрансу №278 від 07.05.2010 року, а такий у позивача відсутній.
В зв’язку з витребуванням додаткових доказів судовий розгляд справи відкладено на 29.07.2011 року.
В судовому засіданні 29.07.2011 року представником відповідача надав уточнені заперечення до адміністративного позову, в яких зазначив, що паспорт маршруту, наданий позивачем в судовому засіданні, не відповідає вимогам наказу №278, тому не може бути визнаним як доказ виконання вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт»; також наданий позивачем договір доручення №06-04/2011 НВП на проведення обов’язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків та транспорті від 06.04.11р. на суму 51000 грн. не відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996 року, п.6 якої встановлює розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 102 000,00 грн.
Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
рішенням про видачу ліцензії №106Л від 17.07.2007 року ДП «Таксі-Сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» видано ліцензію серія АВ №352477, якою дозволено надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
На виконання умов договору від 01.08.2000р., укладеного між позивачем та КБ «Приватбанк», позивач здійснював спеціальні регулярні пасажирські перевезення працівників банку на роботу та з роботи автобусами марки ЛАЗ-699 та ЛАЗ-Рено.
У додатковій угоді №3 від 01.06.2000р. до основного договору сторони визначили вартість перевезень та перелік автобусів інших марок, якими будуть здійснюватись перевезення.
Як вбачається зі справи, 07 квітня 2011 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області Длушневським М.В. та Ярославцевим В.Р. проведено перевірку, під час якої було встановлено, що 07.04.2011 року о 08 год. 00 хв. біля відділення «Приватбанку» по вул. Набережна Перемоги ,32 в м. Дніпропетровську водій транспортного засобу Volvo, державний номер НОМЕР_1, на підставі дорожнього листа 000067 та ліцензії АА №459331, що належить ДП «Таксі-сервіс», допустив порушення законодавства - надавав послуги з регулярних спеціальних пасажирських перевезень без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України «про автомобільний транспорт», а саме: без паспорту маршруту та страхового полюсу пасажира. За наслідками перевірки складено акт №216292 від 07 квітня 2011 року.
На підставі вказаного акту винесено Бузяковим Р.М – начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Дніпропетроській області постанову про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 травня 2011 року №128120, якою до позивача відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано штраф в розмірі 1 700 грн.
Не погоджуючись з такими висновками та діями відповідача позивач оскаржив вказану постанова в судовому порядку і остання є предметом даного спору.
Спеціальним Законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, є Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Відповідно до ст.6 цього Закону центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті”, затвердженого постановою Кабінету Мінінстрів України від 08.09.2004р. №1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (скорочено Головавтотрансінспекція, ГДІАТ), як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Наказом начальника ГДІАТ - Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28.02.2005 року за №1 утворено територіальний орган Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області, який є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Відповідно до ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Так, згідно ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника – ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом з’ясовано, що позивачем до договору від 01.08.2000 року складено 09 січня 2006 року паспорт автобусного маршруту спеціальних перевезень «Приватбанк», номер графіка 9, який погоджено замовником; а 06 квітня 2011 року - договір доручення №06-04/2011 НВП на проведення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті з приватним акціонерним товариством «СК «Дніпроінмед», згідно умов якого застрахованими вважаються пасажири працівники ПАТ КБ «Приватбанк», розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 грн.
Відповідач наполягає на тому, що паспорт автобусного маршруту позивача, який не погоджений з місцевим органом Державтоінспекції, в порушення вимог наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1142 від 27.12.2004 року «Про затвердження Форми паспорту міського та приміського автобусного маршруту загального користування, Форми паспорта міжміського автобусного маршруту загального користування та Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського,міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування» (надалі Інструкція №1142, який діяв на момент укладання паспорта, є неналежним доказом у справі.
Згідно п.1.1, п.1.7 Інструкції №1142 паспорт автобусного маршрут загального користування розробляє перевізник, погоджує його з місцевим органом Державтоінспекції та подає замовнику перевезень для затвердження; витяг із паспорту схем автобусного маршруту загального користування, розкладу руху автобуса, графіка режимів роботи водіїв і таблиці вартості проїзду, підписані власником транспортних засобів або керівником підприємства та погоджені із замовником перевезень, надаються водію, який виконує перевезення на маршруті.
В спростування тверджень відповідача представник позивача заявив, що положення Інструкції №1142 не повинні до нього застосовуватися, оскільки нею передбачений тільки порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, а порядок складання паспортів маршруту регулярних спеціальних перевезень, які мають місце в даному випадку, на момент складення позивачем паспорту маршруту законодавством не було передбачено.
В той же час, представник позивача посилається на п.4 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.05.2010 року №278 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту» (надалі Порядок №278), в якому зазначено, що паспорти автобусних маршрутів загального користування, затверджені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 №1142, можуть застосовуватися до закінчення терміну їх дії, однак не пізніше ніж до 1 січня 2012 року, тому у позивача до 01.01.12р. ще є час для приведення існуючого паспорту маршруту у відповідність до вимог Порядку №278.
На думку суду такі твердження позивача суперечать один одному, бо, якщо він вважає, що до нього не повинні застосовуватись приписи Інструкції №1142, якою регулюються виключно автобусні перевезення загального користування, то і п.4 Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.05.2010 року №278, яким встановлено продовження строків застосування паспортів маршрутів загального користування, складених згідно Інструкції №1142, до нього також не можуть бути застосовані.
З матеріалів справи вбачається, що на момент складання акту перевірки та спірної постанови вже діяв Порядок №278, який встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Відповідно до п.2.10 Порядку №278 акт відповідності паспорта маршруту регулярних чи регулярних спеціальних перевезень умовам перевезень складається комісією, утвореною відповідним організатором перевезень, до складу якої входять представники відповідного організатора перевезень та Головної державної інспекції на автомобільному транспорті або її відповідного територіального управління (далі - Головавтотрансінспекція), перевізника, а для регулярних спеціальних перевезень - також замовника послуг.
Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організатора перевезень, замовника послуг, перевізника та водіїв, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом. Примірники організатора перевезень та водія вважаються контрольними. На титульному аркуші примірника водія ставиться відмітка "(В)" згідно з додатком 2 (п.2.11 цього ж Порядку).
Паспорт маршруту регулярних та регулярних спеціальних перевезень повинен бути пронумерований і прошнурований та скріплений паперовим ярликом з написом: "Паспорт містить ___ сторінок, пронумерованих та прошнурованих". Ярлик підписується відповідальними особами та скріплюється печатками перевізника та організатора перевезень - у разі оформлення паспорта маршруту регулярних перевезень або замовника послуг, перевізника і організатора перевезень - у разі оформлення паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень (п.2.12 Порядку №278).
Паспорт маршруту регулярних та регулярних спеціальних перевезень (в частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) згідно з підпунктом 33 пункту 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 341, погоджується відповідним підрозділом Державтоінспекції: міського маршруту - підрозділом Державтоінспекції міста; приміського та міжміського маршруту - підрозділом Державтоінспекції області за місцезнаходженням перевізника (п.2.13 Порядку №278).
Затвердження паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень ( додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням із організатором перевезень на відповідній території (в частині маршруту та графіка руху), (п.2.14 Порядку №278).
Інформація про погоджені паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень вноситься до журналу обліку таких паспортів (п.2.15 вказаного Порядку).
Зі змісту наявного у справі паспорту маршруту вбачається, що він не відповідає вимогам ні Порядку №278, ні Інструкції №1142, так як даний паспорт не погоджено з органом Державтоінспекції.
Також, п.2.1 ст.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 31.12.1993р. (із змінами та доповненнями), передбачено, що водій повинен мати при собі чинний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.
Згідно Положення про обов’язкове особисте страхування на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 14.08.1996 року №959, із змінами станом на 23.02.2011 року, розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вже зазначалось, у наданому позивачем договорі доручення №06-04/2011 НВП від 06.04.11р. розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що не відповідає вимогам наведеного Положення.
Водій автобуса зобов’язаний мати із собою і пред’являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством (ст.40 Закону України “Про автомобільний транспорт”).
У відповідності до п.п.1.3, 1.4 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В". Фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).
Факт відсутності у водія автобуса копій паспорту маршруту та страхового полісу (договору) встановлено в акті перевірки та позивачем не заперечується.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, враховуючи вищевикладенні норми права, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем правомірно, з додержанням вимог закону та в межах його компетенції, у зв’язку із чим відмовляє в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст.94 КАС України не підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат в сумі 3,40 грн., оскільки в задоволенні позовних вимог йому відмовлено.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позовних вимог дочірнього підприємства «Таксі-Сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» до Бузякова Рената Муратовича – начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області про визнання недійсною та скасування постанови №128120 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 02.08.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук