Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1416/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої –судді Нагібіної Г.П.
при секретарі –Дегтярьові Д.В.
за участю:
представника позивача –Шкуратової Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні о 10-25 год. адміністративну справу №1170/2а-1416/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення.
ВИКЛАД ОБСТАВИН:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»звернулося з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122310 від 28.03.2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17 212,00 грн. основного платежу та 4 303,00 грн. штрафних санкцій.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області на підставі акту про результати виїзної позапланової документальної перевірки відповідача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Пром-Мід» за період з 01.01.2009 р. по 31.08.2010 р. №59/2310/32332018 від 14.03.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що придбання у ПП «Пром-Мід»дизельного пального підтверджується первинними документам, а тому ним правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 17 213,00 грн.; оскільки придбане дизельне пальне використане для здійснення статутної діяльності –збирання врожаю, а несплата або недекларування контрагентом податкових зобов’язань несе наслідки лише для самого контрагента, формування податкового кредиту за даною операцією є правомірним.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, господарські операції ТОВ «Влада-Агро»щодо придбання у ПП «Пром-Мід»дизельного пального здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи, а операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились. Окрім того, відповідач зазначає, що відносно посадових осіб ПП «Пром-Мід»порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.
В судове засідання з’явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 04.07.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ВСТАНОВИВ:
Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією з 28 лютого 2011 року по 04 березня 2011 року відповідно до наказу №66 від 22.02.2011 р. (а.с.51) на підставі направлення №107 від 24.02.2011 р. (а.с.52) проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Влада-Агро»з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Пром-Мід»за період з 01.01.2009 р. по 31.08.2010 р, за результатами якої складено акт №59/2310/32332018 від 14.03.2011 р. (а.с.6-16), де висновком є порушення, на думку відповідача, ТОВ «Влада-Агро»ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; дані наведені у декларації з податку на додану вартість (спец. Декларація) за серпень 2009 року про обсяги придбання у ПП «Пром-Мід»(а отже податковий кредит в розмірі 17 212,08 грн. податку на додану вартість) є недійсним.
На підставі акту перевірки відповідачем 28 березня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000122310 від 28.03.2011 року, яким ТОВ «Влада-Агро»визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17 212,00 грн. основного платежу та 4 303,00 грн. штрафних санкцій (а.с.5).
З акту перевірки №59/2310/32332018 від 14.03.2011 р. (а.с.6-16) вбачається, що податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції щодо придбання ТОВ «Влада-Агро»у ПП «Пром-Мід»дизельного пального на загальну суму 103 272,50 грн. не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки перевіркою не встановлено факту передачі дизельного пального від продавця ПП «Пром-Мід»до покупця ТОВ «Влада-Агро».
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Влада-Агро»відповідно до статуту, зареєстрованого державним реєстратором 26.05.2006 р., є сільськогосподарським товаровиробником, у якого сума одержаної виручки від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва перевищує 75% загальної суми валового доходу господарства (а.с.21-28).
З 01.01.2009 р. ТОВ «Влада-Агро»обрано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, що підтверджується свідоцтвом №100257034 НБ №046178 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.32).
17.09.2009 р. ТОВ «Влада-Агро»подано до Новоукраїнської МДПІ за серпень 2009 р. декларацію обліку операцій за спеціальним режимом оподаткування, за якою розрахунки з бюджетом не проводяться (а.с.78-81) та декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 р. за якою обліковуються операції з реалізації продукції невласного виробництва (покупні ТМЦ), якою передбачено здійснення розрахунків з бюджетом, сплата податку до бюджету, бюджетне відшкодування в порядку, встановленому Законом України «Про податок на додану вартість»(а.с.82-84).
Зі змісту податкової декларації обліку операцій за спеціальним режимом оподаткування, за якою розрахунки з бюджетом не проводяться за серпень 2009 року, вбачається, що рядок «9»«податкові зобов’язання»становить 68 327,00 грн., рядок «17»«податковий кредит»становить 124 454,00 грн., а рядом «18»«різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду»становить –56 127 грн., тобто має від’ємне значення (а.с.82, 83).
Судом встановлено, що ТОВ «Влада-Агро»у серпні 2009 р. віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року суму податку на додану вартість згідно податкової накладної №50 від 05.08.2009 р. отриманої від ПП «Пром-Мід»в розмірі 17 212,08 грн. (а.с.17).
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належно оформленої податкової накладної.
Пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної виданої йому контрагентом за договором за перевіряємий період. Спір між сторонами в частині форми податкової накладної відсутній.
Також в судовому засіданні встановлено, що розрахунки ТОВ «Влада-Агро»з ПП «Пром-Мід»проводились у безготівковій формі –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №704 від 05.08.2009 р. (а.с.19). Дані обставини встановлено під час проведення перевірки Новоукраїнською МДПІ та відображено в акті перевірки (а.с.12).
В судовому засіданні встановлено, що ПП «Пром-Мід»(продавець) на момент виписки податкової накладної, було зареєстроване платниками податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.
Більш того, як вбачається із розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 р., поданої ПП «Пром-Мід», контрагентом позивача віднесено до складу податкових зобов’язань суму ПДВ у розмірі 17 212,08 грн., сплачену ТОВ «Влада-Агро»при купівлі дизельного пального (а.с.170-172).
Зі змісту акту перевірки та заперечень на адміністративний позов відповідача вбачається, що перевіркою не встановлено факту передачі дизельного пального від продавця ПП «Пром-Мід»до покупця ТОВ «Влада-Агро», оскільки у позивача відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи, зокрема акти приймання-передачі товару та документи, що засвідчують транспортування і зберігання продукції та позивачем не проводилися операції з оприбуткування і приймання-передачі придбаного дизельного пального.
Дані посилання відповідача суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно абзацом 11 частини 1 статті 1 зазначеного Закону первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судом встановлено, що первинними документами, які містять відомості про господарську операцію щодо купівлі ТОВ «Влада-Агро»у ПП «Пром-Мід»дизельного пального та підтверджують факт її здійснення є податкова накладна №50 від 05.08.2009 р. (а.с.17), видаткова накладна №РН-0000050 від 05.08.2009 р. (а.с.18), рахунок-фактура №СФ-0000050 від 05.08.2009 р. (а.с.20) та платіжне доручення №704 від 05.08.2009 р. (а.с.19).
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що придбане у ПП «Пром-Мід»дизельне пальне в кількості 20 450 л було доставлене позивачу 05.08.2009 р. контрагентом за власний рахунок та злите ТОВ «Влада-Агро»до відповідної ємкості об’ємом 75 м. куб., що перебуває у власності позивача, підтвердженням чого є відповідні докази (а.с.99, 100).
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він працює начальником охорони ТОВ «Влада-Агро»та повідомив, що до його обов’язків входить приймати машини з дизельним пальним та робити відповідні заміри. Свідок повідомив, що 05.08.2011 р. підприємству було доставлено дизельне пальне в кількості 20 450 л.
Згідно підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Статуту ТОВ «Влада-Агро»предметом діяльності товариства є вирощування та реалізація продукції рослинництва: (зернових, технічних, бобових, круп’яних та інших культур) (а.с.22, зі зворотного боку). Представник позивача пояснив, що дизельне пальне придбавалось для заправки техніки, що використовувалась під час збирання врожаю та обробітку земель.
В матеріалах справи містяться копії свідоцтв, які засвідчують факт наявності у власності ТОВ «Влада-Агро» транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності підприємства, зокрема –трактора К-700, трактора МТЗ 80, трактора Т 150к, трактора АТДЕС 946 КЛААС, трактора МТЗ-82 Бєларус, трактора Т16, жатки Е 303, комбайна «Славутич»КЗС, комбайна «Нива», комбайна «Дон», КАМАЗ 53202, КАМАЗ 55102, САЗ 3507 ЗИЛ (а.с.143-153).
У відповідності до картки рахунку 203 «Товарно-матеріальні цінності»ТОВ «Влада-Агро»05.08.2009 р. згідно накладної №ПН-000050 придбане у ПП «Пром-Мід»дизельне пальне оприбутковане в бухгалтерському обліку позивача та рахувалося на складі (а.с.101). Після оприбуткування використовувалось у власній господарській діяльності, доказом чого є картка рахунку 203 «Товарно-матеріальні цінності»(а.с.101-103) та лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей водіями підприємства (а.с.104-124).
У відповідності до лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей (а.с.104-124) вбачається, що протягом серпня –вересня 2009 р. придбане у ПП «Пром-мід»дизельне пальне в кількості 20 450 л. видавалося працівникам ТОВ «Влада-Агро»для проведення відповідних сільськогосподарських робіт, а саме –збирання врожаю, обробітку та підготовки земель до посіву озимих культур, перевезення зерна та посіву озимих культур.
Факт проведення ТОВ «Влада-Агро»відповідних сільськогосподарських робіт засвідчується інформацією, яка подавалася позивачем у вересні та жовтні 2009 року до відповідного органу державної статистики (а.с.159, 160).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між ТОВ «Влада-Агро»та ПП «Пром-Мід»щодо придбання 05.08.2009 р. дизельного пального та використання позивачем придбаного пального у власній господарській діяльності.
Крім того, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може свідчити про беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій.
Стосовно посилання відповідача стосовно порушення позивачем під час укладення правочину норм цивільного законодавства, суд зазначає наступне.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Ввраховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Пром-Мід». Таким чином, суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність фінансово-господагрських операцій між позивачем та його контрагентом –ПП «Пром-Мид».
Стосовно змісту оскаржуваного податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Як вбачається з акту перевірки №59/2310/32332018 від 14.03.2011 р. (а.с.6-16), дані перевірки результатів діяльності ТОВ «Влада-Агро»не свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, а тому суд вважає, що посилання податкового органу на п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, як на підставу для нарахування податкового зобов’язання є необґрунтованим, оскільки позивач за серпень 2009 р. мав від’ємне значення об’єкту оподаткування, що унеможливлює взагалі донарахування будь-якого зобов’язання. Таким чином, у Новоукраїнської МДПІ були відсутні правові підстави для визначення податкового зобов’язання та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Більш того, у відповідності до пункту 8?.2 статті 8? Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку –для інших виробничих цілей.
Згідно пункту 8?.3 статті 8? зазначеного Закону, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.
Оскільки позивачем у відповідності до пункту 8?.1 статті 8? Закону України «Про податок на додану вартість»обрано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, то відповідно до пункту 8?.2 статті 8? вказаного Закону у нього не виникає обов’язку із сплати до бюджету сум податку на додану вартість.
Більш того, пункту 8?.2 статті 8? Закону України «Про податок на додану вартість»визначає дві стадії використання сум податку на додану вартість платниками, як обрали спеціальний режим оподаткування, а саме –використання сум податку на додану вартість, нарахованих сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а також використання сум податку для інших виробничих цілей.
Суд вважає за необхідне зауважити що стадія використання сум податку для інших виробничих цілей після відшкодування ПДВ, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів можлива до застосування лише за наявності залишку такої суми податку тобто, позитивного значення рядка 18 спеціальної декларації.
Зі змісту спеціальної декларації з податку на додану вартість ТОВ «Влада-Агро»за серпень 2009 року вбачається, що сума ПДВ, яка у серпні 2009 року повинна залишитися у розпорядженні сільськогосподарського підприємства становить –0, що унеможливлює використання таких сум ПДВ для інших виробничих цілей (а.с.82-84), дане являється самостійною підставою щодо неможливості донараховувати будь-яке грошове зобов’язання.
Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість.
Таким чином, відповідно до положення пункті 8?.2 статті 8? Закону України «Про податок на додану вартість», зі змісту якого вбачається, що податок на додану вартість використовується для інших виробничих цілей лише за наявності залишку такої суми податку, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на п. 123.1 Податкового кодексу України, як на підставу нарахування податкового зобов’язання.
Відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов’язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов’язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Новоукраїнською МДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість, то відповідно до змісту ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні також і підстави для застосування штрафних санкцій, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122310 від 28.03.2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17 212,00 грн. основного платежу та 4 303,00 грн. штрафних санкцій, підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000122310 від 28 березня 2011 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17 212 грн. основного платежу та 4 303 грн. –штрафних санкцій.
Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04.07.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна