КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року                                                                                2а-1906/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,

за участю:

представника позивача: Бухарева С.В.

представника відповідача: Ядвіжиної Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Каштан»до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Каштан»(надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень від 26.11.2010 № 0000033500/0 та від 28.12.2010 № 0000033500/1.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Каштан»щодо правовідносин з ТОВ «Арнсайд»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки було складено акт та винесено податкове повідомлення рішення від 26.11.2010 № 0000033500/0.

Зазначив, що скориставшись своїм правом позивач оскаржив податкове повідомлення –рішення в адміністративному порядку, однак рішеннями Фастівської ОДПІ, ДПА у Київській області, ДПА України первинна та повторні скарги були залишенні без задоволення та 28.12.2010 винесено податкове повідомлення –рішення № 0000033500/1.

На думку позивача вказані оскаржувані податкові повідомлення –рішення є такі, що порушують його права та суперечать вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що при перевірці питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства було встановлено ряд порушень, а саме: вимоги п. 1.2 розділу I, п.п. 2.2, п.п. 2.13, п.п. 2.14, п.п 2.15, п.п. 2.16 розділу II та п.п. 3.2 розділу III «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 № 88, затвердженого Міністерством фінансів України та зареєстрованого Міністерством юстиції України за № 168/704 від 05.06.1995 (надалі –Положення № 88); вимоги п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі –Закон № 168); вимоги п. 3.4 розділу 3 «Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/20549 (надалі –Порядок № 166).

Вказав, що дані порушення встановлено та підтверджуються актом перевірки від 08.11.2010 № 17/35-022/13707563.1

Вважає, що оскаржувані рішення були прийняті правомірно та відповідно норм чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення УКО № 052262 від 12.03.2010, виданого ДПА в Київській області, старшим державним податковим ревізором –інспектором відділу фінансових розслідувань Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Київській області, інспектором податкової служби I рангу, Олексієнко Я. О. та відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (надалі –Закон № 509) було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Каштан»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Арнсайд»за період з 01.01.2009 по 31.01.2009.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2010 №  17/35-022/13707563 про результати документальної невиїзної перевірки позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Арнсайд»за період з 01.01.2009 по 31.01.2009.

На підставі акту перевірки Фастівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення –рішення від 26.11.2010 № 0000033500/0 про визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 54 623,00 грн. та 27 312,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке отримано позивачем 29.11.2010.

Не погоджуючись з податковим повідомленням –рішенням від 26.11.2010                          № 0000033500/0 позивач подав до Фастівської ОДПІ первинну скаргу від 09.12.2010 № 18/11. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 28.12.2010 № 7848/10/25-013/26 Фастівська ОДПІ залишила без змін податкове повідомлення –рішення від 26.11.2010            № 0000033500/0, а скаргу без задоволення. Після розгляду скарги від 28.12.2010 прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000033500/1.

Актом перевірки встановлено, що ПП «Каштан»порушило:

-          вимоги п. 1.2 розділу I, п.п. 2.2, п.п. 2.13, п.п. 2.14, п.п 2.15, п.п. 2.16 розділу II та п.п. 3.2 розділу III Положення № 88, згідно якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, які їх фіксують та підтверджують. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або безпосередньо після її завершення, а керівник підприємства повинен це забезпечити. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання  і витрачання грошових коштів та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам;

-           вимоги п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7  Закону № 168;

-          вимоги п. 3.4 розділу 3 Порядку № 166 згідно якого дані, що наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність яких підтверджується підписом відповідальних осіб (директора та головного бухгалтера) і печаткою.

Як вбачається з акту перевірки ПП «Каштан» мало взаємовідносини з ТОВ «Арнсайд», що зареєстроване розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.10.2008 за № 10691020000024503.

В акті перевірки також вказано, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2009 засновника, директора та бухгалтера вищевказаного підприємства Леонову Л.М. визнано винною у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 205, 358 КК України. Згідно наведених в акті пояснень Леонової Л.М., займаючи посаду директора ТОВ «Арнсайд»вона не підписувала жодних документів, а її підприємство використовувалось невстановленими особами для незаконної господарської діяльності та отримання доходу.

Отже згідно вироку Печерського районного суду м. Києва, ТОВ «Арнсайд»протягом певного періоду здійснювало реальну господарську діяльність і отримувало доход. Тому необґрунтованими є твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Арнсайд»адміністративно –господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по взаємовідносинам з ПП «Каштан»та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань.

Предметом господарських операцій між покупцем –ПП «Каштан»та продавцем ТОВ «Арнсайд», які здійснювались в березні –липні 2009 року, було купівля обладнання і комплектуючих для систем відеоспостережання (копії рахунків –фактур № 45 від 02.03.2009, № 67 від 01.04.2009, № 75 від 05.05.2009, № 123 від 01.06.2009, № 158 від 01.07.2009, № 176 від 03.07.2009).

Такий товар не визначено законом із цивільного обігу, на його продаж не вимагається ліцензія тобто не має законодавчих обмежень стосовно його купівлі –продажу.

На думку суду позивач мав з ТОВ «Арнсайд»тільки офіційні господарські відносини, метою яких не було здійснення діяльності, що суперечить інтересам суспільства чи держави. В період укладення і виконання господарських угод позивач не володів інформацією щодо обставин недобросовісної діяльності контрагента чи його посадових осіб, викладених у вироку Печерського районного суду м. Києва суду від 20.10.2009.

Також відповідачем не було заперечено факт придбання і одержання позивачем зазначених товарів, як і його подальшого використання в господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В даному випадку позивач виконав усі вимоги, визначені Законом для підтвердження свого права на податковий кредит. Він придбав у ТОВ «Арнсайд»товар і сплатив в його вартості податок на додану вартість в розмірі 54 623,00 грн. Факт одержання товару і його оплата підтверджується первинними документами (рахунками, накладними, банківськими виписками), що відповідачем не заперечується та спростовується.

Судом не встановлювався порядок та місце зберігання, транспортування придбаного товару, так як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки про рух товарів, ціну купівлі і продажу при закупівлі товарів позивачем і їх подальшого використання в господарській діяльності –продажу кінцевим споживачам за період з березня по червень 2009 року товари не потребують спеціального зберігання, оскільки не мають великих розмірів. Також дані товари після отримання від постачальника ТОВ «Арнсайд»передавались замовникам в тому числі ТОВ «ІНТЕРСПОРТ», ТОВ «Телеоптік», ТОВ «Спеціальний технічний сервіс»та іншим.  

На момент здійснення господарських операцій продавець - ТОВ «Арнсайд»був юридичною особою, що зареєстрована в установленому законом порядку, як платник податку на додану вартість.

Крім того право на податковий кредит підтверджено виданими продавцем податковими  накладними, оформленими у відповідності з вимогами Порядку № 166, а саме: № 37 від 02.03.2009, № 45 від 01.04.2009, № 55 від 05.05.2009, № 98 від 01.06.2009, № 128 від 01.07.2009, № 156 від 03.07.2009.

Таким чином твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону                № 168 є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону 168 платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України  доказами в адміністративному  судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на  відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб’єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

   П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.11.2010 № 0000033500/0 та від 28.12.2010 № 000033500/1 щодо донарахування зобов’язань з податку на додану вартість  в сумі 54 623,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27 312,00 грн. всього на загальну суму 81 935,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили  після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання  апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Головенко О.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена  25 серпня 2011 року.