КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2011 року 9796/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого –судді Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання –Теплухіній М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФермерського господарства «ЧУДОВА МАРКА»
доКомунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»
проскасування та визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
ФГ «Чудова Марка»(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»(далі –відповідач) в якому просить скасувати та визнати нечинним рішення реєстратора про відмову в реєстрації, яке винесене відповідачем 30.11.2010 за № 4741 щодо заяви позивача, зобов’язати відповідача видати свідоцтво про право власності та провести державну реєстрацію права власності на будівлю овочесховища, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Заводська, буд. 31.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем збудовано будівлю овочесховища, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Заводська, буд. 31.
23 липня 2008 року відповідачем було проведено реєстрацію права власності на вказану будівлю як об’єкт незавершеного будівництва 82 % готовності на підставі договору оренди земельної ділянки № 15 від 17.05.2007, що підтверджується витягом № 19629997 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Будівництво вказаного овочесховища було завершено у 2008 році, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 27 листопада 2008 року про прийняття в експлуатацію овочесховища в м. Біла Церква по вул. Заводській, 31, затвердженим Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 12 грудня 2008 року № 850.
17 листопада 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення технічної інвентаризації та оформлення права власності з видачею відповідного свідоцтва та проведення державної реєстрації права власності на будівлю зазначеного овочесховища.
Технічну інвентаризацію будівлі овочесховища відповідачем було проведено 26 листопада 2010 року.
30 листопада 2010 року відповідачем прийнято рішення про відмову ФГ «ЧУДОВА МАРКА»в реєстрації права власності на будівлю овочесховища, яке мотивовано наявною в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна заборони відчуження даного нерухомого майна на підставі Договору іпотеки № 4734 від 05.08.2008.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При розгляді даної адміністративної справи, суд не розглядає права власності позивача на вказане овочесховище, оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
Пунктом 3.5 даного Тимчасового положення передбачено перелік підстав, за яких державний реєстратор може відмовити у державній реєстрації прав:
- заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;
- із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;
- об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
- заявлене право вже зареєстроване;
- не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;
- право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;
- право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;
- відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
- у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Даний перелік підстав для відмови державним реєстратором у реєстрації права є вичерпним, не підлягає розширеному трактуванню та не може бути застосований при вирішенні питання щодо реєстрації права власності на новостворений об’єкт нерухомого майна та видачі відповідного свідоцтва, оскільки стосується випадків зміни власника об’єкту нерухомого майна внаслідок правочину.
Судом встановлено та підтверджено представниками сторін, що вказана будівля овочесховища збудована позивачем у 2008 році, під об’єкт незавершеного будівництва 82 % готовності позивачем отримано кредит у банку, у зв’язку з чим банком накладено заборону на відчуження будівлі овочесховища.
Позивач звертався до відповідача із заявою про проведення технічної інвентаризації та оформлення права власності з видачею відповідного свідоцтва та проведення державної реєстрації права власності на вказане майно у зв’язку з прийняттям його в експлуатацію, затвердженим розпорядженням Білоцерківської райдержадміністрації Київської області № 850 від 12.12.2008, без мети подальшого відчуження майна та виключення його з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою від 17 листопада 2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, як того вимагає пункт 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку у відповідача були відсутні підстави для застосування абзацу 7 пункту 3.5 цього Тимчасового положення, оскільки заборона відчуження майна не може бути підставою для відмови власнику нерухомого майна в державній реєстрації його прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та пояснень представників сторін, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання нечинним т скасування рішення відповідача та зобов’язання його розглянути у встановленому законом порядку заяву позивача про оформлення права власності від 17.11.2010р. у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 71-72, 86, 94, 158–163, 167, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фермерського господарства «ЧУДОВА МАРКА» - задовольнити частково.
Скасувати та визнати нечинним рішення реєстратора про відмову в реєстрації винесене Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»30.11.2010 за № 4741 щодо заяви Фермерського господарства «ЧУДОВА МАРКА».
Зобов’язати Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»розглянути у встановленому законом порядку заяву Фермерського господарства «ЧУДОВА МАРКА»від 17.11.2010.
В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 січня 2011 року