ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 р.  Справа № 2а/0470/6674/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василієвни

при секретаріВасиленко К.Е.

за участю:

представника позивача

відповідача Морозової Т.В.

ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не виконав обов’язків покладених на нього законодавством, внаслідок чого, виникла заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 623,46 гривень.

В судовому засіданні представник позивача посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі та зазначила, що звіт за 2010 рік подавала в органи управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська самостійно, але не оплатила так як не має фінансової можливості. Крім того відповідач зазначає, що не знає законодавство України з питань пенсійного страхування.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV11 (надалі - Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.5, ч.2, ст.16  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана виконаувати вимоги, передбачені цим Законом, а також керуватися номативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який викладений в такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Згідно з абз. 5 ст.7 прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності з 01.01.11 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

У встановлений законом строк відповідач страхові внески не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом.

Згідно розрахунку, заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 перед Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  за липень, серпень, вересень 2010 року, з урахуванням часткової сплати, складає 632 гривні 46 копійки.

Як встановлено в судовому засіданні, у зв’язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни 31.03.2011 року, в приміщенні Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська відповідач отримав вимогу про сплату боргу на суму 632, 46 гривень, яка оскаржена не була. Також в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач прописана та зареєстрована, як суб’єкт підприємницької діяльності за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Волинська, 5-Б/67.

Згідно з п. 3, ч.3, ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (чинного на момент виникнення правовідносин) та п.8.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.04 за № 64/8663, протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги страхувальник зобов’язаний сплатити зазначену у вимозі суму сплати боргу та суму фінансових санкцій.

Абзацом 8 ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (чинного на момент виникнення правовідносин)  визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Отже, судом встановлено, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 632,46 грн. підтверджується Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, копією вимоги №Ф548 -У від 31.03.11, даними картки особового рахунку страхувальника.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідач визнав позов, вимоги позивача грунтуються на законодавстві України, на час розгляду справи сума боргу в повному обсязі відповідачем не сплачена, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

 Керуючись  ст.ст. 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська заборгованість в сумі 632 (шістсот тридцять дві) гривні 46 копійок.  

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20.07.2011 року.

Суддя                       

Н.В. Боженко