ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5040/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
за участю:
представника позивача - Карнарук А.В.,
представника відповідача - Клименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово - інвестиційної компанії "Тайгер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
10 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю торгово - інвестиційна компанія "Тайгер" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивачем у СПД-ФО ОСОБА_3 було придбано лом із збірно-розбірного павільйону "Орск", що підтверджується накладною № 22 від 26.10.2099 року. Крім того, між товариством та СПД-ФО ОСОБА_3 був укладений акт придбання - передачі брухту та відходів кольорових металів. Транспортування вказаного павільйону здійснювалось ПП ОСОБА_4, що підтверджується товарно-транспортною накладною та актом про надання транспортних послуг.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ ТІК "Тайгер" 22.10.1998 року зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та зареєстроване в якості платника ПДВ, індивідуальний податковий номер 302074516324, код ЄДРПОУ 30207454.
Позивач має право на здійснення заготівлі та переробки металобрухту чорних та кольорових металів, що підтверджується ліцензіями № 110536 термін дії до 29.01.2010 року, № 110592 термін дії до 31.12.2009 року, № 501484 термін дії до 01.01.2015 року та № 501469 термін дії 30.01.2015 року.
ДПІ у м. Полтава проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ ТІК "Тайгер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з СГД - ФО ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки складено акт яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з чим ТОВ ТІК "Тайгер" завищено податковий кредит по податку на додану вартість за жовтень 2010 року на загальну суму 19 404,00 грн.
За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000752310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 24 255,00 грн. у тому числі за основним платежем 19 404,00 грн. та за штрафними санкціями 4 851,00 грн.
Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням рішенням оскаржив його до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтава від 03.06.2011 року № 0000752310, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З вказаної норми вбачається, що податковий кредит визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Системно аналізуючи положення Закону України “Про податок на додану вартість”, суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб’єкта господарювання–платника податку на додану вартість об’єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.
Без наявності хоча б одного з обов’язкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як об’єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.
Згідно з підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом встановлено, що позивачем у СПД ФО ОСОБА_5 придбано збірно-розбірний павільйон "ОРСК" по ціні 116 424,00 грн. у тому числі ПДВ 19 404,00 грн.
На підтвердження вчинення вказаного правочину позивачем до суду надано акт придбання-передачі брухту та відходів кольорових металів, накладну № 22 від 26.10.2009 року, довіреність № 23 від 25.10.2009 року на отримання товару та акт визначення характеристики поділеного лому з збірно-розбірного павільйону "Орск".
Поставка вказаного павільйону здійснювалась ФОП ОСОБА_4, про що свідчить договір по наданню транспортних послуг від 04.01.2009 року, подорожній лист вантажного автомобіля № 22 від 26.10.2009 року, посвідчення про відрядження та товарно-транспортну накладну.
Подальше використання придбаного у СПД ФО ОСОБА_5 товару підтверджується договором поставки № 12/02 від 12.02.2009 року укладеним між позивачем та ТОВ "Афаліна", накладною № 34 від 27.10.2009 року та актом приймання брухту та відходів кольорових металів № 34 від 27.10.2009 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач діяв правомірно.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000752310 винесене Державною податковою інспекцією у м. Полтава.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово - інвестиційна компанія "Тайгер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький