Справа № 2а-3132/09/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року                                                                                                      м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

                  головуючого судді - Глуханчука О.В.,

                  при секретарі - Арсенюк А.О.

за участю: позивача - ОСОБА_1;

                  представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю);

                  представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю)    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області про визнання неправомірними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області від 26.09.2008 року № 940 та від 06.10.2008 року № 536 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -.

                                                      ВСТАНОВИВ:

21 січня 2009 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області про визнання неправомірними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області від 26.09.2008 року № 940 та від 06.10.2008 року № 536 та поновлення на службі.

22 січня 2009 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Абловим Є.В. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за вказаним позовом.

У зв’язку із переведенням судді Одеського окружного адміністративного суду Аблова Є.В. на посаду судді окружного адміністративного суду міста Києва, згідно розпорядження Голови Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 року №10 (а.с.91), справу передано судді Глуханчуку О.В. відповідно до автоматичного перерозподілу справ на підставі повторного протоколу розподілу справ між суддями від 17 серпня  2010 року (а.с.92).

18 серпня 2010 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Глуханчуком О.В. дану справу прийнято до свого провадження.

З урахуванням поданих позивачем уточнень до позову (а.с.118-122, 131, 142), остаточними позовними вимогами позивача є визнання неправомірними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області від 26.09.2008 року № 940 та від 06.10.2008 року № 536 о/с в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них ВКР ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1; зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі в ОВС на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю, розкриття злочинів проти особи, розкриття злочинів учинених іноземцями та відносно них ВКР ОМУ ГУМВС України в Одеській області; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку ВКР ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 20 жовтня 2010 року зупинено провадження у справі №2-а-3132/09/1570 до вирішення Малиновським районним судом м. Одеси кримінальної справи № 052200300043, порушеної відносно старшого лейтенанта міліції  ОСОБА_1 за ст. 368 ч.3, ст. 307 ч. 3 та ст. 166 ч.2, 189 ч.4 Кримінального кодексу України (в редакції Закону від 28.12.1960 року).

28 жовтня 2010 року позивачем подано апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу. 24 лютого 2011 року Одеським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року –скасовано та справу направлено для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що накази начальника ГУМВС України в Одеській області від 26.09.2008 року № 940 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України і від 06.10.2008 року № 536 о/с про звільнення ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ України є незаконними та необґрунтованими, з огляду на ті обставини, що їх було винесено з суттєвими порушеннями положень Конституції України, вимог Законів України «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», додатку № 2 до наказу МВС України від 06.12.1991 року №552 «Про заходи по зміцненню законності в діяльності органів внутрішніх справ», яким затверджено інструкцію «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України»та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС Української PCP.

     Позивач зазначив, що підставою для його звільнення із ОВС стало порушення прокуратурою м. Одеси кримінальної справи № 05220030043 за ознаками злочину передбаченого ст. ст. 166 ч. 2, 189 ч. 4, 307 ч. 3, 368 ч.3 Кримінального кодексу України ( в редакції Закону від 28.12.1960 року).

    Позивач вважає, що його звільнення з органів внутрішніх справ було проведено безпідставно та незаконно, з порушенням конституційних прав, свобод та законних інтересів, оскільки його вина в інкримінуємих злочинах не встановлена та не доказана, так як кримінальна справа знаходиться на стадії судового слідства в Малиновському районному суді м. Одеси, а отже у відповідача не було жодних правових підстав вважати, що ОСОБА_1 скоїв вчинок, дискредитуючий звання працівника міліції та звільняти його на цій підставі із ОВС.

    Представник відповідача -  ГУ МВС України в Одеській області заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки працівниками Головного управління МВС України в Одеській області, під час реалізації висновку службової перевірки, не порушено норм чинного законодавства і тому оскаржувані накази є законними і обґрунтованими. Крім того, представник відповідача заначив, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ згідно п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію), а звільнення за дискредитацію звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою припинення трудових відносин з працівником міліції.

     Представник відповідача - Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, вважає, що посилання позивача на неможливість звільнення його з ОВС без визнання його винним у вчиненні злочину та відсутності відповідного вироку суду є хибними, оскільки звільнення за дискредитацію звання рядового і начальницького складу є самостійною підставою припинення трудових відносин з працівником міліції. Представник відповідача вказує, що сам факт притягнення працівника міліції до кримінальної відповідальності, пред'явлення обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів є достатньою підставою для визнання в діях позивача вчинків, що підривають авторитет та повагу до органів внутрішніх справ, зводять нанівець всі програми, що впроваджуються  Міністерством внутрішніх справ України по покращенню громадської думки і підвищенню поваги до української міліції.

    Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, наказом ОМУ № 89 о/с від 24.10.2003 року був призначений на посаду оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них УКР ОМУ УМВС України в Одеській області.

     ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син - ОСОБА_5. У зв’язку з тим, що заробітна плата дружини ОСОБА_1, яка працювала в Одеській національній юридичній академії на посаді старшого викладача кафедри соціальних теорій, була більшою ніж у позивача, тому на сімейній нараді було вирішено, що відпустка по догляду за дитиною буде оформлятися по місцю роботи позивача.

     10 лютого 2003 року ОСОБА_1 було подано рапорт про надання йому додаткової відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Рапорт було погоджено керівництвом управління карного розшуку та наказом начальника Одеського міського управління УМВС України в Одеській області від 28.02.2003 року № 25о/с і ОСОБА_1 було надано додаткову відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 12.02.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. У подальшому, щорічно, згідно рапортів позивача та надання відповідних матеріалів, необхідних для надання відпустки, позивачу було продовжено відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею шестирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1.

21 жовтня 2003 року відносно ОСОБА_1 прокуратурою м. Одеси порушено кримінальну справу №052200300043 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 307 ч.3, 189 ч.4, ст. 166 ч.2 Кримінального кодексу України (в редакції Кодексу 1960 року).

05 січня 2005 року позивачу пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 307 ч.3, 189 ч.4, ст. 166 ч.2 Кримінального кодексу України (в редакції Кодексу 1960 року) та слідчим прокуратури винесено постанову про відсторонення його від посади (а.с. 23).

Відповідно до розпорядження Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області від 28.01.2005 року №39 (а.с.192) у зв’язку із вищевказаною постановою прокуратури, позивача усунуто від займаної посади старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них управління карного розшуку Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області.      

 Судом встановлено, що ОСОБА_1 викликався до відділу кадрового забезпечення Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області для надання пояснень з приводу відсторонення його від посади у зв’язку з порушенням проти нього прокуратурою м. Одеси кримінальної справи, проте позивач відмовився надавати   будь –які пояснення з цього приводу, про що складено відповідний акт від 11.07.2008 року (а.с.26-27). Також, ОСОБА_1 відмовився знайомитись з результатом службової перевірки від 23.07.2008 року, щодо доцільності подальшого його перебування на посаді (а.с.26).

   Згідно рапорту від 27.08.2008 року інспектора СДІМ ВГБ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області капітана міліції Шишкова О.П. (а.с. 28), позивачу було направлено листа за вихідним №31/8-803 від 25.03.2008 року (а.с.30), щодо прибуття ОСОБА_1 на засідання  кадрової комісії Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області для перепризначення позивача на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку ВКІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у зв’язку зі змінами в штаті (реорганізацією), проте будь –яких заходів реагування з боку ОСОБА_1 не було.

11 липня 2008 року ОСОБА_1 подав рапорт щодо виходу на службу та виконання своїх посадових обов'язків після знаходження у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (а.с.193) та згідно наказу ОМУ ГУМВС від 18.07.2008 року № 64о/с позивач вважався таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них УКР ОМУ УМВС України в Одеській області з 11.07.2008 року.

Судом встановлено, що наказом начальника ГУМВС від 06.10.2008 року № 536 о/с (а.с.6) оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них управління карного розшуку ОМУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР  № 114 від 29.07.1991 року.

Підставою для видання вказаного наказу стали: висновок службової перевірки від 23.07.2008 року (а.с. 21-22), проведеної співробітниками ОМУ ГУМВС України в Одеській області, наказ Одеського міського управління №312 від 25.07.2008 року (а.с.24) в якому подавалось клопотання перед Головним управлінням про звільнення позивача з ОВС, а також наказ ГУМВС України в Одеській області №940 від 26.09.2008 року (а.с.5), яким прийнято рішення про вчинення ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання особи рядового та начальницького складу ОВС і необхідність звільнення його з ОВС.

Судом досліджено, що згідно висновку службової перевірки від 23.07.2008 року ОСОБА_1 вчинив проступок, що дискредитує звання працівника міліції, грубо порушив ст.ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присягу співробітника ОВС, Етичний кодекс та Кодекс честі працівника міліції що виразилося у порушенні останнім норм чинного законодавства, що потягли за собою порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи. Таким чином, основною підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ є порушення прокуратурою м. Одеси 21.10.2003р. відносно останнього кримінальної справи №052200300043 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 307 ч.3, 189 ч.4, ст. 166 ч.2 Кримінального кодексу України (в редакції Кодексу 1960 року).

Суд вважає, що накази ГУМВС України в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 винесені з порушенням норм діючого законодавства, є не обґрунтованими та підлягають скасуванню.  При цьому суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (конвенцію ратифіковано Законом  №475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97) встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно ст. 324 Кримінально - процесуального кодексу України, питання про наявність кримінального діяння та наявності вини підсудного у вчиненні злочину вирішується судом при постановлені вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ч. 6 ст. 21 Закону України «Про міліцію»звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку зі звинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

Відповідно до ст. 67 «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 року, особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача, рішення Малиновським районним судом м. Одеси по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 368 ч.3, ст. 307 ч. 3 та ст. 166 ч.2, 189 ч.4 Кримінального кодексу України ( в редакції Закону від 28.12.1960 року)- не прийняте.

Отже, суд вважає, що відповідачами не дотримано основоположного принципу правової держави - презумпції невинуватості, фундаментальним сенсом якої є повага до людської гідності, захист її прав, свобод та законних інтересів, забезпечення законності і верховенства права в державі. В демократичному суспільстві людина і її гідність визнаються найвищою цінністю (ст. 3 Конституції України), і гарантії презумпції невинуватості є запорукою дотримання прав людини в судовому процесі. Саме тому лише обвинувальний вирок суду, винесений у встановленому законом порядку, означає позитивне вирішення питання про винність, тобто визнання обвинуваченого  винним у вчиненні злочину.

Згідно з пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі Положення), особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При  цьому  звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Пунктом 62 вищезазначеного Положення передбачено, що звільнення осіб  рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

    а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на  військовий облік), якщо звільнені   особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб,  які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

    б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

 Отже, пунктом 66 вищезазначеного Положення передбачено особливу підставу звільнення працівників міліції з ОВС за дискредитацію.

 Пунктом 23 Положення, передбачено, що особи рядового і начальницького складу   несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.03.2006 №3460-IY (надалі - Дисциплінарний статут), з метою з'ясування всіх обставин  дисциплінарного  проступку, учиненого  особою  рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, якій призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення  службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.           

 Згідно ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом вчинення проступку службового розслідування, провадження у кримінальної справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальної справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включаються строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Наказом МВС України №552 від 05.12.1991 року затверджена Інструкція про порядок проведення  службових розслідувань в ОВС України.

Відповідно до п.19 вказаної Інструкції, у випадку порушення кримінальної справи у відношенні працівників органів внутрішніх справ рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності приймається тільки після встановлення їх винності або невинності у відповідності з законом, якщо цими працівниками не допущено порушень, за які можуть бути застосовані міри, передбачені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Суд вважає, що службова перевірка була проведена відповідачами без дотримання вищевказаних норм, оскільки рішення про винність ОСОБА_1 Малиновським районним судом м. Одеси  не встановлена.

 Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені статтями Дисциплінарного статуту, де службова дисципліна (ст. 1) - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

 Відповідно до вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту, передбачено, що службова дисципліна  базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати  вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти  від  протиправних  посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську  гідність,  виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною,об'єктивною і незалежною від  будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження,  пов'язані  зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам  у   зміцненні   службової   дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та  інших  громадян, бути ввічливим,  дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і  честю  поводитися  в  позаслужбовий  час,  бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати  в  належному  стані  передані  їй  в користування   вогнепальну   зброю,  спеціальні  засоби,  майно  і техніку, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, у тому числі згідно п. 6 та п. 8 передбачено звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

З пояснень сторін вбачається, що позивач при виконанні своїх посадових обов’язків трудову дисципліну не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, добросовісно виконував покладені на нього завдання тощо.

Суд оцінюючи докази, які є у справі, дійшов висновку про те, що  ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ без дотриманням вимог чинного законодавства, неправомірно та не в межах повноважень, визначених законом, оскільки сам факт порушення кримінальної справи щодо особи, не є вчинком, що її дискредитує.

Таким чином, з урахуванням всіх зазначених обставин встановлених судом, суд вважає, що  накази від 26.09.2008 року № 940 та від 06.10.2008 року № 536  є не законними та не обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про поновлення його на посаді старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них управління карного розшуку Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, які також підлягають задоволенню, але відповідно до штату апарату Одеського міського управління УМВС України в Одеській області затвердженого наказом МВС України від 26.07.2007 року № 278ДСК (а.с.189-191), дану посаду було реорганізовано, тому суд відповідно до вимог ст. 11 КАС України, виходить за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та вважає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, яка рівнозначна посаді оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них управління карного розшуку Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області.

Згідно п.24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, якій розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню та повинні бути стягнуті з Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області.   

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 поновлюється на роботі, та у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України, постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них управління карного розшуку Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.  

Згідно п.2 ч. 1 ст. 256 КАС України, судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в частині  стягнення за один місяць.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 26 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”№ 3460-ІУ від 22.02.2006 року, “Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 року, Законом України “Про міліцію”№ 565-ХІІ від 20.12.1990 року, ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 158 –163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області про визнання неправомірними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області від 26.09.2008 року № 940 та від 06.10.2008 року № 536 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  - задовольнити повністю.

    Визнати неправомірними та скасувати накази Головного управління МВС України в Одеській області від 26.09.2008 року № 940 та від 06.10.2008 року № 536 о/с в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого відділу боротьби з груповими злочинними проявами, розкриття злочинів проти особистості та учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1.

  Зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі в ОВС на посаді рівнозначній посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю, розкриття злочинів проти особи, розкриття злочинів учинених іноземцями та відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

    Стягнути з Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за один рік вимушеного прогулу з моменту звільнення –06 жовтня 2008 року.

   Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення середнього заробітку за один місяць.

    Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

 Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 01 серпня 2011 року.

            Суддя                                                                                            О.В.Глуханчук