ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 року 13:03 Справа № 2а-0870/4734/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Максименко Л.Я.,
при секретарі судового засідання – Приймаку Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучина Зет», м. Запоріжжя
до:Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя
про:визнання нечиним рішення
за участю представників сторін:
від позивача:Волков С.В., протокол № 1 від 12.12.2003
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3407/10/10 від 05.07.2011;
ОСОБА_3, довіреність № 3000/10/10-012 від 01.06.2011
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучина Зет» звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 26 квітня 2011 року № 19 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Бучина Зет».
В обґрунтування позову посилається на те, що застосування податковим органом положення п. п. «и» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки з моменту набрання чинності вказаним кодексом минуло лише 3 місяці. Тому посилання комісії на попередні 12 місяців суперечить положенням ст. 5 Цивільного кодексу України. Також, позивач вважає доводи контролюючого органу про те, що обсяг постачання товарів/послуг платникам податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання є неправомірними, оскільки податкова інспекція за постачання приймає виключно нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість і не приймає до уваги наявність операцій по придбанню товарів/послуг і відповідно податкового кредиту з даного податку. На думку позивача, до поставок, що оподатковуються відносяться як надання так і придбання товарів (послуг). Зазначає, що за січень-березень поточного року загальний обсяг постачання товариства складає 174 238 грн., що підтверджується рядками 1, 10.1 та 11 декларації з ПДВ, з яких 105 079 грн. є такими, що оподатковуються і вони становлять 60,3 % від загального об’єму.
В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 05.07.2011 вих. № 3474/10/10 посилається на те, що 26.04.2011 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя прийнято рішення № 19 про анулювання реєстрації ТОВ «Бучина Зет», як платника податку на додану вартість. Відповідно до вказаного рішення, комісією ДПІ було встановлено, що обсяг постачання товарів/послуг платником податку, зареєстрованим добровільно, неплатникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить більше 50 відсотків загального обсягу постачання, що підтверджено довідкою до рішення від 26.04.2011 № 85. Вказує, що рішення про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу приймається за наявності відповідних документів, які визначені у підпункті 5.2 п. 5 розділу V Положення, якими зокрема є акт (довідка) документальної чи камеральної перевірки або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи, зареєстрованої добровільно, за 12 послідовних податкових місяців, який свідчить про те, що обсяг постачання товарів / послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання. З урахуванням того, що п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України не встановлюється відповідальність особи, а встановлюються права органів ДПС, то принцип зворотної дії законодавства у часі у даному випадку не застосовується. На підставі вкладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представники відповідача у судових засіданнях підтримали заперечення з підстав, викладених вище.
В судовому засіданні 19.07.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
26.04.2011 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя прийнято рішення № 19, яким на підставі п. п. «и» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України анулювано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучина
Зет».
Не погоджуючись із рішенням податкового органу, ТОВ «Бучина Зет» звернулося до ДПА у Запорізькій області із скаргою від 10.05.2011 вих. № 04.
Листом від 30.05.2011 вих. № 2454/10/16-013 ДПА у Запорізькій області дійшла висновку про правомірність прийнятого ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя рішення № 19 від 26.04.2011.
Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя рішення № 19 від 26.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучина Зет» звернулося до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень абзацу «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Згідно з п. 5.4 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 6). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, відповідно до якого, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;
д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;
е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.
Вказаною нормою було визначено вичерпний перелік підстав, за яких орган державної податкової служби мав право провести анулювання реєстрації платника ПДВ. При цьому, у Законі України «Про податок на додану вартість» була відсутня норма, яка б встановлювала таку підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ як «обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання».
Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Виходячи із вищевикладених положень випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом, новим «складом» правопорушень.
На думку суду, анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням суб’єкта владних повноважень необхідно розцінювати як різновид відповідальності платника податків, при цьому, до набрання чинності Податковим кодексом України, дії відповідача не мали ознак порушення вимог нормативно - правових актів, за які податковий орган зобов’язаний був прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Таким чином, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Бучина Зет», з тих підстав, що у період з березня 2010 року по лютий 2011 року обсяг постачання товарів/послуг платником податку, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, є неправомірним.
Суд вважає, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з підстав передбачених абзацом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, можливо лише при виникненні та існуванні вказаних обставин після 01.01.2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, оскільки до цього дії позивача не були порушенням та узгоджувалися із вимогами діючого нормативно - правового акту - Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому посилання позивача на положення ст. 5 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними, оскільки згідно ч. 2 ст. 1 цього ж Кодексу, цивільне законодавство не застосовується до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, якщо інше не встановлено законом.
Також, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі твердження позивача про те, що під «постачанням» товарів/послуг слід розуміти як надання так і придбання товарів/послуг.
Так, згідно п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням
суду.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право
власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;
в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);
г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;
ґ) умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про
анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом;
д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Тобто, законодавець чітко передбачив, що «постачання», це саме передача, а не отримання товару/послуг.
Визначення термінів «поставка», яке раніше вживалося у Законі України «Про податок на додану вартість» і «постачання», яке існує наразі в Податковому кодексі України не є тотожними. Так, із змісту правових норм та практики яка склалася, до оподатковуваних поставок відносили як надання так і придбання товарів/послуг. Однак, тепер законодавець розкриваючи визначення терміну «постачання» говорить лише про відчуження (передачу) товару/послуг.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що обов’язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем Податкового кодексу України, а отже, його рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість є протиправними з огляду на те, що відповідач діяв при неповному з’ясуванні обставин справи, в умовах відсутності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучина Зет» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання нечиним рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 26 квітня 2011 року № 19 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Бучина Зет».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучина Зет» 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.Я. Максименко