Справа № 2а/1570/2797/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.
при секретарі –Арсенюк О.А.
за участю: прокурора –Свентицького І.С.
позивач –не прибув
представника відповідача –Іванова В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини А0800 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації з витрат на відрядження та стягнення витрат на відрядження в сумі 2987 грн. 82 коп., -
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2011 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Першого заступника військового прокурора Південного регіону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини А0800 з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації з витрат на відрядження та стягнення витрат на відрядження в сумі 2987 грн. 82 коп.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ОСОБА_2 проходив військову службу в період з 2007 по 2010 роки на кафедрі військової підготовки Одеського державного екологічного університету на посаді старшого викладача. ОСОБА_2 звернувся у військову прокуратуру із заявою про захист своїх прав з приводу протиправних дій військової частини А0800 щодо невідшкодування витрат на відрядження. Станом на 07 квітня 2011 року у відповідача склалася заборгованість перед позивачем в розмірі 2987 грн. 00 коп.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав повністю та просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Позивач –ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але 12 липня 2011 року подав до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позов підтримує повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та просить суд в задоволені позову відмовити. Зазначає, що у зв'язку з важким фінансовим становищем, відшкодувати витрати на відрядження позивачу немає можливості.
Суд, заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у військову прокуратуру звернувся із заявою про захист своїх прав ОСОБА_2, який проходить військову службу в період з 2007 по 2010 рік на кафедрі військової підготовки Одеського державного екологічного університету Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України на посаді старшого викладача.
Наказом № 758 від 11 жовтня 2010 року начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, підполковника ОСОБА_2 було звільнено згідно п. «б»частини 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Під час проходження військової служби позивач неодноразово перебував у службових відрядженнях, витрати на які не відшкодовувались відповідачем.
Суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 витрат на відрядження є протиправною. При цьому суд виходить із наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органі місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
На підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України»держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
Положеннями п.1.1 та 1.2 «Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року № 9, передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами. У службові відрядження військовослужбовці можуть направлятися в разі дійсної потреби та за наявності коштів на відрядження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходячи військову службу на кафедрі військової підготовки Одеського державного екологічного університету Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, яка знаходиться на фінансовому забезпечення у військової частини А0800. З метою виконання обов’язків служби неодноразово відбував у відрядження, що підтверджується наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, звітами про використання коштів, наданих на відрядження (а.с. 22-51).
Згідно довідки підписаної начальником фінансово-економічного відділення ВЧ А0800 капітаном Овчаруком Є.Л. № 23 від 23 лютого 2011 року заборгованість відповідача з виплати витрат на відрядження складає за 2008 рік –1580,91 грн. та а 2009 рік –1406 грн. 91 коп. (а.с.19).
Станом на 07 квітня 2011 року заборгованість відповідача з виплати витрат на відрядження складає 2987 грн. 82 коп., вона є обгрунтованою, відповідає чинному законодавству і підлягає стягненню. Наявність зазначеної заборгованості підтверджується довідкою про заборгованість № 23 від 30 лютого 2011 року. Представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт наявності заборгованості, проте відсутні кошти на її погашення.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо невиплати витрат на службові відрядження порушують вимоги чинного законодавства. Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 26 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року, Інструкцією про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року № 9, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 39, 70, 71, 79, 86, 158 –163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов першого заступника військового прокурора Південного регіону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини А0800 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації з витрат на відрядження та стягнення витрат на відрядження в сумі 2987 грн. 82 коп. –задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0800 щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації з витрат на відрядження в сумі 2987 грн. 82 коп.
Стягнути з Військової частини А0800 (м.Одеса, Італійський бульвар, 3) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) компенсацію з витрат на відрядження в сумі 2987 грн. 82 коп. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім гривень вісімдесят двій копійки).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 01 серпня 2011 року.
Суддя О.В.Глуханчук