ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4185/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
за участю:
представника відповідача - Стрельцової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції про скасування постанов, -
В С Т А Н О В И В:
19 травня 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витратна проведення виконавчих дій від 28.02.2011 року ВП 24707885.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що 28 лютого 2011 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Мацак А.О. винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Вважає, що вказані постанови підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що у зв'язку з невиконанням боржником рішення Полтавського окружного адміністративного суду у наданий для добровільного виконання строк, державним виконавцем були винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 2550,00 грн. та пеню у розмірі 395,76 грн.
На виконання вказаної постанови Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-45031/09/1670 від 03.02.2011 року.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій до 09 березня 2011 року) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
До того ж за вимогами частини 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла до 09 березня 2011 року, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
На виконання вказаної норми Закону відповідачем 21.02.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-45031/09/1670 від 03.02.2011 року та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 28.02.2011 року.
У зв'язку з невиконанням позивачем у встановлений для добровільного виконання строк судового рішення, відповідачем 28.02.2011 року прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, з якими позивач не погодився та оскаржує їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 цього Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зокрема, за заявою стягувача.
21.02.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Мацак А.О., на підставі виконавчого листа № 2а-45031/09/1670 від 03.02.2011 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій в сумі 2 550,00 грн. та пені у розмірі 395,76 грн.
Боржнику надано строк для добровільного виконання постанови до 28.02.2011 року.
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла до 09 березня 2011 року, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Із матеріалів справи вбачається, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 28.02.2011 року винесено державним виконавцем внаслідок того, що постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2011 року, в наданий для добровільного виконання строк, боржником - позивачем у справі, не виконано.
Проте, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не мав змоги сплатити борг у строк, наданий для добровільного виконання, оскільки, з оглянутого в судовому засіданні оригіналу конверту поштового відправлення встановлено, що, згідно штампу поштового відділення, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2011 року позивач отримав лише 10.03.2011 року.
Отже, фактично строк для добровільного виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду виконавчою службою позивачеві не надавався, оскільки останній не знав та не міг знати про факт відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла до 09 березня 2011 року, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду належних доказів виконання ним вимог статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" в частині підтвердження факту вчинення ним дій щодо зясування обставин отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що листом від 10.03.2011 року за вихідним № 742/04-02, власне, і стягувач у виконавчому провадженні - Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, зверталось до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького РУЮ з проханням надати копію постанови про відкриття виконачого провадження по стягненню боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується копією відповідного листа, наявного в матеріалах справи.
Слід зазначити, що сума боргу була сплачена позивачем 11.03.2011 року, тобто на слідуючий день після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2011 року, про що свідчить копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи. Факт сплати позивачем суми боргу відповідачем не заперечувався.
Разом з тим, на виконання вимог статей 45 та 46 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Мацак А.О. 28.02.2011 року винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.
До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум; 4) розшук боржника, його майна або розшук дитини; 5) оголошення в засобах масової інформації; 6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби /частина 4 статті 25 вказаного Закону/.
Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.
Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.
Вказану позицію також викладено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 року №3.
Згідно із нормою частини 1 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла до 09 березня 2011 року, виконавчий збір стягувався у відстотках від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання.
Під час судового розгляду з'ясовано, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 28.02.2011 року, судове рішення в частині стягнення сум з позивача фактично виконано не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження відповідачем надіслано позивачу з порушенням встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строків, тобто відповідач фактично не надав позивачу строк для добровільного виконання, то і борг не міг бути сплачений позивачем у строк наданий для добровільного виконання, який йому фактично не був встановлений.
Також, з огляду на те, що сума боргу була позивачем сплачена наступного дня після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження - постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є неправомірними та передчасними.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірних постанов діяв з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції про скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції від 28 лютого 2011 року, ВП № 24707885, про стягнення з боржника виконавчого збору; постанову відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції від 28 лютого 2011 року, ВП № 24707885, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький