ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5061/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Начальника Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатоліївни про визнання неправомірними дій Начальника Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатолівни у частині надання вимоги про сплату недоїмки, про скасування вимоги про сплату недоїмки № 1538/02-20 від 01.02.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
28 квітня 2011 року приватний підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатолівни (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій Начальника Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатолівни у частині надання вимоги про сплату недоїмки, про скасування вимоги про сплату недоїмки № 1538/02-20 від 01.02.2011 року.
Позивач в судове засідання не з’явилась, в позовній заяві просила розгляд справи здійснити за її відсутністю. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником фіксованого податку на дохід та у його складі – платником збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування. З 01.01.2011 р. втратили чинність п.п. 1-9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі і про штрафні санкції за несплату пенсійних внесків і не подачу звітності, тому всі, хто не сплатив пенсійні внески до 01.01.2011 р. вільні від їх сплати.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 21.06.2011 року відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву в який зазначив, що суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані сплачувати внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вимога про сплату недоїмки була винесена та надіслана відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Приватний підприємець ОСОБА_1, зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
01 лютого 2011 року Начальником Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу складено вимогу № Ф-5 про сплату боргу який становить 1732 грн. 80 коп. Заборгованість виникла у 2010 році.
Приватний підприємець ОСОБА_1 не погоджуючись з вимогою про сплату недоїмки надіслала на адресу Начальника Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу скаргу.
09.03.2011 року Начальником Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу надано відповідь на скаргу позивача в якій викладено мотиви та обґрунтування винесення вимоги про сплату недоїмки.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, на позивача покладено обов’язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до абзацу 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-IV від 08.07.2010 р. стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/866.
Згідно п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.
Згідно до п. 5.9. ст. 5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/866 обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Згідно до ч. 3 ст. 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції яка діяла на час виникнення правовідносин) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідно до п. 8.2 ч. 8 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/86 - органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку «а» вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку «б» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №2461 від 08.07.2010 р. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Оцінивши усі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Управлінням Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу вжити заходи щодо стягнення заборгованості у відповідності до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Начальника Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатолівни у частині надання вимоги про сплату недоїмки, про скасування вимоги про сплату недоїмки № 1538/02-20 від 01.02.2011 року необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Начальника Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатолівни про визнання неправомірними дій Начальника Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Скрипник Наталії Анатолівни у частині надання вимоги про сплату недоїмки, про скасування вимоги про сплату недоїмки № 1538/02-20 від 01.02.2011 року – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 13.07.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук