ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5296/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представника позивача Криворученко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Пектораль" до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про визнання нечинною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2011 року приватне підприємство «Пектораль» (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (далі – відповідач) з вимогами про визнання нечинною та скасування постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 12.04.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що накладення арешту на все майно підприємства та заборона його відчуження є протиправними, перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В провадженні відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання наказів господарських судів та виконавчого напису нотаріуса про стягнення з приватне підприємство «Пектораль» боргу на загальну суму 2640772,65 грн.
12.04.2011 р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції винесена постанова від 12.04.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 р. державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішень про примусове виселення боржника – у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного дня стягувану та боржникові.
Згідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.
Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно до п.п. 3, 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 12.04.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження суперечить вимогам п. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного підприємства «Пектораль» до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання нечинною та скасування постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 12.04.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження – задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 12.04.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Пектораль».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 05.07.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук