ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.  Справа № 2а/0470/6908/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В.  

розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Васильківському районі Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити дії щодо відшкодування та включення до актів щомісячної звірки витрат управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області, пов’язаних з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку  на виробництві або  професійного захворювання.

Позовні вимоги щодо мотивовані тим, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області безпідставно відмовляється включати до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми виплаченої державної адресної допомоги, витрати на її доставку та місячне підвищення  передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року. За період з 01.12.2010р. по 31.05.2011р. відповідачем не прийнято до заліку таких виплат як державна адресна допомога та місячний розмір виплаченого підвищення на суму 110 929,03 гривень. При цьому, позивач вважає, що витрати Пенсійного фонду України по зазначеним виплатам повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.06.2011 року, у позовній заяві просив справу розглянути у письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання з’явився та надав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що державна адресна допомога, серед витрат пов’язаних з виплатою і доставкою пенсій, не входить до переліку сум, які підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та не є складовою частиною пенсії. Отже, відповідачем було виконано свій обов’язок, передбачений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щодо підписання з позивачем актів щомісячної звірки по виплаченим пенсіям; обов’язку ж щодо підписання актів звірки по виплаті державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, у відповідача не існує. Стосовно розгляду справи у порядку письмового провадження відповідач – не заперечував.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Управлінням Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щомісячно проводиться виплата громадянам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Списки осіб, яким виплачено пенсію, надавались відповідачу для проведення розрахунків. Сторонами підписані акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 роки. Відповідно до цих актів, за інформацією управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області, загальна сума витрат, пов’язаних з виплатою та доставкою пенсій, що полягає у виплаті державної адресної допомоги, її доставці та місячного підвищення, складає 110 929,03 гривень. Зазначена сума державної адресної допомоги та витрат на її доставку згідно постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року та постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року не були прийняті відповідачем до заліку для відшкодування.

Відповідачем суми зазначених виплат не були прийняті до заліку з посиланням на те, що вказані виплати мають здійснюватись за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та Державного бюджету.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до наступних висновків.

Національним законодавством, зокрема, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. за № 1105 (далі – Закон України № 1105) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, в тому числі пенсії по інвалідності або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Частиною 2 статті 24 Закону України № 1105 закріплене аналогічне правило – якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058-ІV (далі – Закон України № 1058-ІV) непрацездатні громадяни окрім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність вказаних виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної адресної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначені надбавки та доплати до пенсії визначені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008р. за      № 265 (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 265) та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»  від 11.03.2009р. за № 198 (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 198).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 передбачено, що  у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.   

Постановою Кабінету Міністрів України № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім’ї – 100 відсотків, на двох – 120 відсотків, на трьох і більше – 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не досягає вказаного прожиткового мінімуму.

Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 198  також передбачено, що виплата підвищення до пенсії, передбаченого цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.

Положеннями ст. 21 Закону України № 1058-ІV визначений повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Щомісячна державна адресна допомога в зазначеному переліку не міститься.

Як вбачається з матеріалів справи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  у Васильківському районі Дніпропетровської області відмовилося включити до актів щомісячної звірки витрати, на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги та підвищення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №265 та №198 особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з 01.12.2010 р. по 31.05.2011 р. відповідачем не прийнято до заліку таких виплат на загальну суму 110 929,03 гривень.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 № 5-4/4 (далі – Порядок № 5-4/4), не врегульовує спірних відносин, які виникли у цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Відповідно до п.4 Порядок № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Такий перелік є вичерпним і до нього не внесено «адресну допомогу до пенсії, її доставку та підвищення пенсії».

Отже, з наведеного переліку вбачається, що відшкодування державної адресної допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 265, підвищення до пенсії  згідно постанови Кабінету Міністрів України № 198 та витрат на їх доставку Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003р. не передбачено.

Виходячи з положень статті 6 Закону України № 1058-ІV, статей 21, 25 Закону України № 1105 суд доходить висновку, що державні адресні допомоги, передбачені положеннями постановами Кабінету Міністрів України № 265, № 198 є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообов’язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, ні Законом України № 1058-ІV, ні Порядком № 5-4/4, не передбачено такого способу захисту прав позивача, як зобов’язання включити в щомісячні акти звірки витрати на виплату державної адресної допомоги, витрати, пов’язані з її виплатою та доставкою, підвищення до пенсії. Натомість, вказаним Порядком визначено порядок підписання актів звірки розрахунків за відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним Фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених статтею 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на централізованому рівні.

Підстав щодо зобов’язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування та включення по включенню до актів щомісячної звірки витрат щодо виплати і доставки пенсій, а саме витрат, на виплату, доставку щомісячної державної адресної допомоги та підвищення пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №265 та № 198, особам які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2010р. по 31.05.2011р. на загальну суму 110 929,03 гривень, на даний відрізок часу законодавством не передбачено.

З урахуванням сукупності наведених вище обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

 Керуючись  cт. 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Васильківському районі Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.  

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                       

В.В Ільков