ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5277/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна С.В.
при секретарі Лісна А.М.
за участю:
представника позивача: Протас А.Є.
представника відповідача: Турчанінов І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Спорт-Дніпро” Дніпровської міської ради про зобов'зання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05 травня 2011 року Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області (далі –Позивач) звернулось із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Спорт-Дніпро»Дніпровської міської ради (далі –Відповідач) в якому просить суд зобов'язати Комунальне підприємство «Спорт-Дніпро»Дніпровської міської ради виконати обов’язкові вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпропетровську від 14.02.2011 року № 08-04-15/461, а саме: відшкодувати за рахунок винних осіб збитки від знищення деяких елементів обладнання дитячих майданчиків у сумі 15 948,65 гривень шляхом внесення коштів на рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням в дохід міського бюджету.
В судовому засіданні 12.07.2011 року представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові та просив адміністративний позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні 12.07.2011 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що не отримував від позивача обов’язкові вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпропетровську від 14.02.2011 року № 08-04-15/461. Крім того, відповідач повідомив суд про те, що ним направлено на адресу усіх райвідділів органів внутрішніх справ міста Дніпропетровська заяви щодо встановлення винних осіб у пошкоджені 9-ти спортивно-дитячих майданчиків з метою притягнення їх до відповідальності та відшкодування завданих збитків відповідачу. Також відповідач повідомив суд про те, станом на день розгляду справи щодо п’яти заяв відповідача органи внутрішніх справ повідомили про проведення заходів щодо встановлення осіб, які пошкодили спортивно-дитячі майданчики, а також про відмову у порушенні кримінальних справ за ознаками злочину передбаченого ст. ст. 194 та 296 КК України, у зв’язку з не встановленням осіб, які пошкодили спортивно-дитячі майданчики.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, встановив наступне.
Згідно з п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України надає тлумачення поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, відповідно до роз'яснень Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2-2005 справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Так, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконанні делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись саме у тих відносинах, у яких виник спір (ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами суб'єктів, що ревізуються чи перевіряються.
Отже, виходячи з вищенаведеного, саме в вимогах знаходять відображення владні управлінські рішення органів Державної контрольно-ревізійної служби по відношенню к об'єкту контролю.
Судом встановлено, в ході ревізії перевіркою використання коштів субвенції у 2010 році з обласного бюджету, бюджету міста на облаштування спортивно-дитячих майданчиків встановлено, що згідно із рішенням Дніпропетровської обласної ради від 14.05.2010 року № 694-24/У «Про обласний бюджет на 2010 рік»з обласного бюджету бюджетам міст та районів передбачена субвенція на облаштування сучасних спортивно-дитячих майданчиків за місцем проживання та в містах масового відпочинку громадян (вивіз обладнання для майданчика та його встановлення здійснюється за рахунок бюджетів міст та районів або інших джерел, не заборонених законодавством) у загальній сумі 3 000 000,00 гривень.
Порядок використання у 2010 році субвенції з обласного бюджету бюджетам міст та районів на облаштування спортивно-дитячих майданчиків, затверджено розпорядженням голови Дніпропетровської обласної держадміністрації від 18.08.2010 року № Р-450/0/3-10.
Так згідно з розподілом, визначеним додатком 1 до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 13.09.2010 року № Р-510/0/3-10 «Про внесення змін до Порядку використання у 2010 році субвенції з обласного бюджету бюджетам міст та районів на облаштування спортивно-дитячих майданчиків», кошти субвенції розподілені 31 установі, з них відповідач отримав кошти у розмірі 1 078 275,00 гривень на облаштування 11 майданчиків.
В ході ревізії позивачем проведено інвентаризацію обладнання 11 майданчиків, яке було придбано за рахунок коштів обласної субвенції.
Інвентаризацією встановлено, що на 9 спортивно-дитячих майданчиках пошкоджено обладнання внаслідок його псування.
Інвентаризаційною комісією складено та підписано акт оцінки вартості пошкодженого обладнання 9-ти майданчиків, у якому зазначено вартість пошкодженого майна у розмірі 15 948,65 гривень.
Вищезазначене є порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4.16 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, п.11.3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69
Відповідно до п.7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", Контрольно-ревізійним відділом м. Дніпропетровська листом від 14.02.2011 року № 08-04-15/461 на адресу відповідача направлено обов’язкові вимоги, якими зобов’язано, зокрема, відшкодувати за рахунок винних осіб збитки від знищення деяких елементів обладнання дитячих майданчиків у сумі 15 948,65 гривень шляхом внесення коштів на рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням в дохід міського бюджету.
Факт направлення листа від 14.02.2011 року № 08-04-15/461 на адресу відповідача підтверджується копією сторінок журналу розсилки вихідної кореспонденції позивача за 21.02.2011 року, копія яких знаходиться у матеріалах справи.
Судом також встановлено, що відповідач здійснив всі не обхідні та залежні від нього заходи спрямовані на відшкодування за рахунок винних осіб збитків від знищення деяких елементів обладнання дитячих майданчиків у сумі 15 948,65 гривень шляхом внесення коштів на рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням в дохід міського бюджету, що вбачається з наступного.
У матеріалах справи знаходяться дев’ять заяв відповідача адресовані районним відділам органів внутрішніх справ м. Дніпропетровська щодо встановлення винних осіб у пошкоджені 9-ти спортивно-дитячих майданчиків з метою притягнення їх до відповідальності та відшкодування завданих збитків відповідачу, а також докази їх направлення.
Крім того, у матеріалах справи знаходяться відповіді від органів внутрішніх справ на п’ять заяв відповідача, у яких останні повідомили відповідача про проведення заходів щодо встановлення осіб, які пошкодили спортивно-дитячі майданчики, а також про відмову у порушенні кримінальних справ за ознаками злочину передбаченого ст. ст. 194 та 296 КК України, у зв’язку з не встановленням осіб, які пошкодили спортивно-дитячі майданчики.
Враховуючи те, що винні особи, які пошкодили п’ять спортивно-дитячих майданчиків, органами внутрішніх справ не встановлені, то відповідач на день розгляду справи об’єктивно позбавлений можливості провести претензійно-позовну роботу по відшкодуванню за рахунок винних осіб збитків від знищення деяких елементів обладнання дитячих майданчиків у сумі 15 948,65 гривень.
Крім того, судом також встановлено, що відповідач звернуся до районних відділів органів внутрішніх справ м. Дніпропетровська з заявами щодо збереження комунального майна 9 –ти спортивно-дитячих майданчиків.
За таких підстав, суд вважає, що відповідач здійснив всі від нього залежні дії спрямовані на відшкодування за рахунок винних осіб збитків від знищення деяких елементів обладнання дитячих майданчиків у сумі 15 948,65 гривень.
Окремо, суд зазначає, що згідно пунктів 7, 8, 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах в містах надається право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності і фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити пере відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Судом встановлено, що вимога позивача, а саме: відшкодувати за рахунок винних осіб збитки від знищення деяких елементів обладнання дитячих майданчиків у сумі 15 948,65 гривень шляхом внесення коштів на рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням в дохід міського бюджету, викладена у формі спонукання (зобов’язання) відповідача до стягнення з винних осіб певних сум шляхом пред’явлення позовів.
Діючим законодавством, що регулює діяльність та визначає права контрольно-ревізійної служби, не передбачено право останньої примушувати (зобов’язувати) підконтрольний орган звертатися до суду з метою стягнення з інших осіб завданих збитків.
Виходячи із змісту ст. 1 ГПК України та ст.3 ЦПК України, які мали застосовуватись з огляду на характер правовідносин відповідача з третіми особами, звернення до суду є правом особи, та, відповідно, не може бути її обов’язком.
Таким чином, позивач, заявляючи вимоги щодо зобов’язання відповідача провести претензійно-позовну роботу з третіми особами, вийшов за межі наданих йому повноважень.
Аналогічну позицію займає і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 09.04.2009 року по справі № А39/737-07 (А34/385-07) за позовом Контрольно-ревізійного управління Дніпропетровської області до Дочірнього підприємства «Фірма Дніпромед»ДАК «Укрмедпром».
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з Відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Спорт-Дніпро» Дніпровської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії –відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 12 липня 2011 року.
Суддя С.В. Златін