ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/6016/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача Шепетовської К.С.
представника відповідача Никитенко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державної установи "Дніпродзержинська виправна колонія Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 34" до контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про визнання протиправною та недійсною вимогу контрольно-ревізійного відділу від 15.07.2010 р. №27/1322 в частині пункту № 3,4, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року Дніпродзержинська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області № 34 звернулася до адміністративного суду із адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить визнати протиправною та недійсною вимогу контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 15.07.10р. № 27/1322 в частині пункту № 3,4.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем під час перевірки встановлено, що позивач здійснював нарахування та виплату надбавки власним працівникам згідно наказу ДДУ ПВП від 24.05.2000 року № 98 «Про затвердження інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та зазначених закладів Державної кримінально-виконавчої служби», який діяв до його скасування наказом Держдепартаменту ПВП від 25.05.2010 року № 175. Наказ Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 як такий, що зачіпає соціально-економічні, особисті та інші права громадян, не пройшов державну реєстрацію відповідно до чинного законодавства, під час проведення ревізії він був скасований (наказ Державного департаменту від 25.05.2010 № 175), а нарахування і виплата надбавки за безперервну роботу припинено лише з 01.06.2010. Тому, позивач вважає, що нарахування та виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і держслужбовцям не є безпідставними, так як позивач виконував та реалізовував накази Головного розпорядника. Тому, на період дії наказу ДДУ ПВП № 98 з 24.05.2000 року до 25.05.2010 року позивачем правильно визначена потреба у бюджетних коштах для виплати відповідної надбавки.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що ревізією дотримання при встановленні, нарахуванні та виплаті посадових окладів і тарифних ставок, надбавок і доплат особам, які не дають спеціальних звань рядового і начальницького складу, встановлено, що в період з 01.01.2008 по 30.04.2010 робітникам і службовцям Колонії, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу (вільнонаймані працівники), нараховувалась надбавка за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи. Зазначив, що таке нарахування, здійснювалося всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 та наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 № 184. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 № 1298, так як ні Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 № 1298, ані наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" від 11.11.2005 № 184, не передбачено встановлення надбавки за безперервну роботу, а наказ Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби", яким керувався відповідач, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Тому, представник відповідача вважає, що оскаржена вимога виставлена відповідачем обґрунтовано та з урахування усіх обставин, на підставі та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року № 2993-ХІІ, головним завданням служби є здійснення державного фінансового контролю, який реалізується через проведення аудиту та інспектування. Останній в свою чергу здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці повного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Згідно п.4 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженому постановою КМУ від 20.04.2006 №550, органи служби проводять планові та позапланові ревізії.
В силу ст.15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються та перевіряються. Отже, виходячи з наведеного, саме в вимогах знаходять відображення владні управлінські рішення органів Державної Контрольно-ревізійної служби по відношенню до об’єкту контролю.
Встановлено, що Контрольно-ревізійним відділом в м. Дніпродзержинську відповідно до п.2.34 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на II квартал 2010 року, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державної установи "Дніпродзержинська виправна колонія Державного департаменту України з питань виконань покарань в Дніпропетровській області №34" за період з 01.01.2008 по 30.04.2010. За результатами ревізії встановлено ряд порушень, які викладені в акті ревізії від 25.06.2010 №03-20/11.
Ревізією перевірялось дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам посадових окладів, тарифних ставок, надбавок, доплат, встановлено, що в порушення п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", п.3.1.4 наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 № 184 "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" протягом періоду з 01.01.2008 по 01.04.2010 робітникам і службовцям установи ДВК №34, нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну роботу, до тарифних ставок. Так, надбавка за безперервну роботу встановлена працівникам установи на підставі наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально- виконавчої системи", який суперечить вимогам чинного законодавства та не пройшов державну реєстрацію.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»від 30.08.2002 № 1298, п.3.1 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу»від 11.11.2005 № 184, встановлення доплати за безперервну роботу працівникам бюджетних установ не передбачено. Вказаними нормативними актами не передбачено установлювати надбавки за безперервну роботу.
Згідно із п.п. 1-3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 року № 493/92 (далі - Указ), нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації ; реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції ; нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Оскільки наказ ДДУзПВП від 24.05.2000 № 98 є нормативно - правовим актом, тому як його дія поширюється на невизначене коло осіб та породжує для них правові наслідки, але не є регуляторним актом, тому як він не спрямований на правове регулювання господарських відносин, то згідно Указу та п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, відповідно до яких у разі порушення вимоги державної реєстрації, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані, тобто вказаний наказ був саме нечинним з моменту видання.
Тому, надбавка за безперервну роботу відповідно наказу ДДУзПВП від 24.05.2000 № 98 суперечить вимогам чинного законодавства і встановлювалась безпідставно, оскільки зазначений наказ, яким керувався позивач, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.
Вищезазначене призвело до безпідставної виплати доплати за безперервну роботу працівникам установи ДВК № 34 в період січень 2008 року - квітень 2010 року.
На виконання п. 7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", яка надає право контрольно-ревізійній службі пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства КРВ в Дніпропетровській області на адресу відповідача направлено обов'язкову вимогу, якою зобов'язано усунути порушення, що були виявлені в ході ревізії.
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" контрольно-ревізійному управлінню надано право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно із пунктом 8 статті 10 контрольно-ревізійному управлінню надано право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п.50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами суб'єктів, що ревізуються чи перевіряються.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, під час судового розгляду справи, представником позивача не надано суду доказів та правових підстав стосовно протиправності та недійсності вимоги контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 15.07.10р. № 27/1322 в частині пункту № 3, 4.
З огляду на зазначене, оскаржена вимога виставлена відповідачем обґрунтовано та з урахування усіх обставин, на підставі та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством, і тому суд доходить висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 12.07.11р.
Суддя
В.В. Кальник