ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5128/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представників позивача Яковлева А.В.
Малиновської Л.В.
представника відповідача Комлик О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар’єр" до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення бюджетного відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
29 квітня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про стягнення бюджетного відшкодування з вимогами про зобов’язання суб’єкта владних повноважень в особі Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції надати органу державного казначейства в Нікопольському районі висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 285 074 грн., стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 285 074 грн., стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 1700 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідач протиправно не надає висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість, оскільки невиконання контрагентами позивача зобов’язань щодо декларування чи сплати податку до бюджету, відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачання не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши свою позицію тим, що в зв’язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок позивачу не підтверджені суми бюджетного відшкодування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» зареєстроване як юридична особа 15.01.1998 р., включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за ідентифікаційним кодом 00292304 та перебуває на обліку у Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції.
Публічним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар'єр» відповідно до податкових декларацій за листопад, грудень 2010 р. було заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1055924 грн.
01.02.2011 р. Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка, на підставі якої складено акт від 01.02.2011 р. № 06/233.00292304.
За результатами перевірки не було підтверджено заявлену Публічним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар'єр» суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р. в розмірі 176 569 грн.
14.03.2011 р. Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка, на підставі якої складено довідку від 14.03.2011 р. № 11/233.00292304.
За результатами перевірки не було підтверджено заявлену Публічним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар'єр» суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. в розмірі 108 415 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., чинного на момент виникнення правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 10.2. ст. 10 вказаного Закону України платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Згідно пп. 7.7.4. п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до п.п. 7.7.5., пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства або відсутності результатів зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачання. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
В акті від 01.02.2011 р. № 06/233.00292304 та довідці від 14.03.2011 р. № 11/233.00292304 не наведено порушень позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому твердження представника відповідача про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у зв’язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача та можливих порушень ними податкових зобов’язань з податку на додану вартість є безпідставними.
Представниками позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій Публічним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар'єр» з приватним підприємством «Апрель».
Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача не надано суду доказів порушення Публічним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар'єр» вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 77 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 1700 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення бюджетного відшкодування - задовольнити частково.
Зобов’язати Нікопольську об’єднану державну податкову інспекцію надати органу державного казначейства висновок про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Новопавлівський гранітний кар'єр» з бюджету податку на додану вартість в розмірі 285 074 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 285 074 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати в розмірі 1700 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 29.06.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук