ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 р. м.ДніпропетровськСправа № 2а/0470/4253/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –Жаворонков С.М.
представника відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМЕТ-Е» про стягнення податкового боргу, –
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ТОВ «ТМЕТ-Е» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 329,99 гривень, з податку на прибуток підприємств у розмірі 11 419,91 гривня, комунального податку у розмірі 24,02 гривні
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг, який утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань.
Позивач у судовому засіданні 24.06.2011 року підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач вдруге у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належними чином, повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться у матеріалах справи.
Судова кореспонденція направлена відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, повернулась на адресу суду з відміткою Укрпошти за відсутністю адресата. Відповідач заперечень проти позову до суду не надав.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська як платник окремих видів податків, в тому числі, податку на додану вартість.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку на додану вартість у розмірі 329,99 гривень є обґрунтованими з наступних підстав.
Позивачем за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності складно Акт № 2983/152/34822938 від 03.09.2010 року, яким встановлено, що відповідач не подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року.
Враховуючи, що спірні правовідносини щодо сплати податку на додану вартість виникли до 01.01.2011 року, то до спірних правовідносин застосовуються Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями), Закон України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), а також Закон України «Про систему оподаткування» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до абз. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р.(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) – (далі - Закон України № 2181), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У відповідності до п.п.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць.
Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181).
Позивач на підставі Акту № 2983/152/34822938 від 03.09.2010 року, у якому зафіксовані порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, направив відповідачу повідомлення-рішення форми «Р» № 0016581502/0 від 21.09.2010 року на загальну суму штрафних санкцій 340 гривень, яке у зв’язку з відсутністю відповідача за адресою підприємства була розміщена на дошці оголошень.
Відповідач у встановлений законодавством України строк не оскаржив вищевказане повідомлення – рішення.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Позивач враховуючи переплату з податку на додану вартість, яка рахується на особовому рахунку, зменшив суму заборгованості відповідача з податку на додану вартість до 329,99 гривень.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 11 419,91 гривень у тому числі і плата за податковий кредит у розмірі 280,79 гривень є обґрунтованими з наступних підстав.
Позивачем за наслідками невиїзної документальної перевірки своєчасності подання звітності складено Акт № 2861 від 04.09.2009 року, з якого вбачається, що відповідач не подав у встановлений строк декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2009 року.
Враховуючи, що спірні правовідносини щодо сплати податку на прибуток підприємств виникли до 01.01.2011 року, то до спірних правовідносин застосовуються Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями), Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), а також Закон України «Про систему оподаткування» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до абз. "б" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р.(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) – (далі - Закон України № 2181), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абз. "в" пп.4.1.4 п.4.1 ст4 Закону України № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Пунктом 16.4 ст. 16 Закону України «Про податкування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
У встановлений законодавством строк відповідач не подав до податкового органу декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року.
Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181).
Позивач на підставі Акту № 2861 від 04.09.2009 року, у якому зафіксовані порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, направив відповідачу повідомлення-рішення форми «Р» № 0009261501/0 від 04.09.2009 року на загальну суму штрафних санкцій 170,00 гривень, яке у зв’язку з відсутністю відповідача за адресою підприємства була розміщена на дошці оголошень.
Відповідач у встановленому законодавством порядку не оскаржив повідомлення-рішення форми «Р» № 0009261501/0 від 04.09.2009 року.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Крім того, відповідачем 05.05.2009р. подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 21013, у якій задекларовано до сплати податок у розмірі 11,00 гривень.
Згідно п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
Судом також встановлено, що на підставі рішення позивача № 63 від 08.08.2008 року відповідачу було розстрочені податкові зобов’язання на загальну суму 11 958,22 гривні згідно наступного графіку: 08.10.2008 року – 4158,22 грн., 07.11.2008 року – 3900,00 грн., 08.12.2008 року – 3900,00 гривень. У встановлені рішенням про розстрочення строки відповідач вказані суми не сплатив.
У відповідності до п.п.14.1.3 п.14.1 ст. 14 Закону України № 2181 платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.
Враховуючи наявність переплати у відповідача з податку на прибуток, яка рахується на його особовому рахунку у податкового органу та часткової сплати заборгованості з податку на прибуток, сума податкового боргу з податку на прибуток згідно довідки позивача про суми податкового боргу платника податків, яка знаходиться у матеріалах справи, становить 11 419,91 гривня у тому числі і плата за податковий кредит у розмірі 280,79 гривень.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунального податку у розмірі 24,02 гривень в тому числі і пеня у розмірі 5,62 гривень є обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідачем у встановлені терміни були подані розрахунки комунального податку № 91351 від 07.02.2009р. та № 21019 від 05.05.2009р. на загальну суму 20,40 гривень.
Згідно п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
У передбачені законом граничні строки, зазначені суми самостійно визначених податкових зобов'язань згідно вищевказаних декларацій відповідачм сплачені були лише частково, та згідно довідки позивача про суми податкового боргу платника податків, яка знаходиться у матеріалах справи, заборгованість відповідача по комунальному податку становить 24,02 гривень, в тому числі і пеня у розмірі 5,62 гривні.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
У відповідності до пп. 6.2.3 ("а" -"б") ст. 6 Закону № 2181, податковим органом винесено першу податкову вимогу № 1/1591 від 13.10.2008р. на суму 3299,37 грн., яка вручена відповідачу 16.10.2008р. , та другу податкову вимогу № 2/1867 від 27.11.2008 р. на суму 7301,57 грн., яка була розміщена на дошці оголошень.
Оскільки податковий борг відповідача з моменту виставлення вказаних вище податкових вимог не переривався, то нові вимоги податковим органом прийняттю не підлягали.
Не зважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідачем сплачений не був.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська – задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМЕТ-Е» (код ЄДРПОУ 34822938) на користь державного бюджету на розрахунковий рахунок згідно бюджетної класифікації податковий борг з податку на додану вартість в сумі 329,99 гривень, податковий борг з податку на прибуток у сумі 11 419,91 гривня, податковий борг з комунального податку у сумі 24,02 гривні.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 24 червня 2011 року.
Суддя
С.В. Златін