ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3325/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: Ленінського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_1
про: стягнення допомоги по безробіттю
ВСТАНОВИВ :
В липні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Ленінський районний центр зайнятості м. Вінниці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1262 грн. 64 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2009 року громадянка ОСОБА_2 була зареєстрована у Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці як така, що шукає роботу, в результаті чого останній надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. Проте, внаслідок проведеного Ленінським РЦЗ м. Вінниці розслідування щодо обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, встановлено факт перебування ОСОБА_2 у період з 14.09.2009 року по 31.08.2010 року та з 01.07.2010 року по 01.09.2010 року в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, яка не сплачувала страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
12.01.2011 року було видано наказ № 06 про повернення ОСОБА_3 незаконно виплачених коштів громадянці ОСОБА_2 в сумі 1262,64 грн.
Безпідставно виплачені кошти відповідачем на рахунок позивача повернуті не були, в зв’язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, 09.08.2011р. на адресу суду надійшла його заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за вхід.№20637.
Не прибула в судове засідання і відповідач. Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень надіслані судом на її адресу повернулись до суду з відміткою «по закінченню терміну зберігання».
Відповідно до частини четвертої статті 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Таким чином, суд вважає, що вжив всіх належних заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної справи й надав їй можливість реалізувати своє право на судовий захист.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2, яка перебувала на обліку у Ленінському РЦЗ м. Вінниці як безробітна, за період з 14.09.2009 року по 10.06.2010 року було виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 1262,64 грн., що стверджується відповідним розрахунок позивача (а.с.5).
10 січня 2011 року позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За наслідками даного розслідування складено акт №01 від 10.01.2011 року (а.с.4), яким зафіксовано факт одночасного перебування ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості та у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, відтак встановлено, що останньою в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не сплачувалися страхові внески за застраховану особу ОСОБА_2 з 01 жовтня 2007 року, а отже їх розмір підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця.
12.01.2011 року на підставі зазначеного акту видано наказ №06 "Про результати розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення гр. ОСОБА_2 та повернення незаконно виплачених коштів», яким відповідача попереджено про необхідність повернення коштів в сумі 1262,64 грн. (а.с.6).
Зазначений вище наказ направлявся відповідачеві, про що свідчить відповідний конверт (а.с.7).
Таким чином, судом встановлено відповідність зазначених в акті обставин фактичним обставинам, наявність яких підтверджуються матеріалами адміністративної справи.
Як з'ясовано судом, суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідач позивачу не повернула, доказів на спростування встановлених актом перевірки обставин суду не надала.
Проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець, зокрема, зобов’язаний подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.
Згідно із частиною 4 вказаної статті передбачено, що із роботодавця утримуються незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.
Крім того, відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116 якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.
З системного аналізу встановлених обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 центром зайнятості, були отримані ним протиправно з вини роботодавця – ОСОБА_1, яка водночас не сплачувала страхові внески до Фонду, а тому вони підлягають стягненню на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці.
Як свідчить наказ директора Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 12 січня 2011 №06, центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення виплачених ОСОБА_2 коштів (а.с.6), однак вони не дали успішного результату.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 1262,64 грн. є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають (ст. 94 КАС України).
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниця (вул. Червоноармійська, 3-А, м. Вінниця, 21009, р/р 37179304900004, Банк – ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 21728042) кошти в сумі 1262,64 гривень (одна тисяча шістдесят дві гривні шістдесят чотири копійки).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
09.08.2011