ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3658/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю сторін:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії ВП №27630880 від 17 липня 2011 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого листа за номером 2-а-1/2011, виданого 09 лютого 2011 року Чернівецьким районним судом Вінницької області.
З урахуванням викладеного, позивач вимушений був звернутися до суду з позовними вимогами щодо скасування постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" (із змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Порядок прийняття виконавчого документа до виконання врегульовано статтею 25 Закону, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином, законодавцем чітко визначено підстави, при яких виконавчий документ приймається до виконання та відкривається виконавче провадження, серед них: строк пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим Законом; виконавчий документ пред’явлений до компетентного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження головним державним підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції визначено подання на виконання виконавчого листа, у якому строк пред'явлення до виконання не відповідає вимогам пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (про що свідчить постанова серії ВП №27630880 від 11 липня 2011 року (а.с.5). При цьому, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець керувався пунктом 8 частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження стало зазначення у виконавчому листі строку пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону. Зокрема, у виконавчому листі визначено строк в три роки для пред’явлення його до виконання, а не один рік, як це передбачено в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 09.03.2011 року.
Проте, суд не погоджується з такими висновками державного виконавця з огляду на таке.
Статтею 22 Закону (в редакції від 09.03.2011 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явленні до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудовим спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, для виконання судових рішень ці строки обчислюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили, про що йдеться у пункті 1 частини 2 статті 22 Закону.
Отже, визначення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов’язано із моментом набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-а-1/2011 до 09 лютого 2014 року, тобто протягом трьох років з дня набрання постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 09 лютого 2011 року законної сили (трирічний строк пред’явлення до виконання виконавчого документа передбачався статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до внесених змін 09.03.2011 року).
Окрім того, про безпідставність вказаного обґрунтування відмови у відкритті виконавчого провадження свідчать посилання державного виконавця на невідповідність строку пред'явлення виконавчого документа вимогам пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", адже вказаною нормою жодним чином не уповноважено державного виконавця визначати правильність заповнення виконавчого документа та надавати своє тлумачення окремим нормам Закону. Органи державної виконавчої служби наділенні повноваженням лише перевіряти наявність та зазначення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а не правильність його обрахунку.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість відмови у відкритті виконавчого провадження із зазначених у постанові підстав.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області прийняти до виконання виконавчий документ, суд прийшов до висновку відмовити в їх задоволенні, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" дії щодо прийняття/неприйняття виконавчого документа до виконання віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби. Тому, задовольнивши позовні вимоги в цій частині, суд фактично підмінить орган державної виконавчої служби.
При цьому, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, керуючись положеннями статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача вирішити питання щодо можливості відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні постанови Чернівецького районного суду Вінницької області у справі №2-а-1/2011 від 09 лютого 2011 року.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача слід стягнути 1,70 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ВП №27630880 від 11 липня 2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
Зобов`язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області вирішити питання щодо можливості відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні постанови Чернівецького районного суду Вінницької області у справі №2-а-1/2011 від 09 лютого 2011 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 гривень судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
15.08.2011