ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3097/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
суддів Поліщук Ірини Миколаївни,
Томчука Андрія Валерійовича
при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
відповідача : Коваленко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_6
до: Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату
про: зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що під час виконання обов'язків військової служби енергетик військової частини А 0543 старший лейтенант ОСОБА_7 отримав електротравму, в наслідок чого наступила його смерть.
Сім`ї загиблого було виплачено через Вінницький обласний військовий комісаріат відповідно до рішення Міністра оборони України від 17 грудня 2008 р. - 156 240 грн. одноразової грошової допомоги за загибель сина під час проходження ним військової служби.
Всупереч встановленим законами України гарантіям відповідачі при виплаті одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого ОСОБА_7 не врахували щомісячні надбавки за роботу з таємними документами – 97 грн., за виконання особливо важливих завдань – 651 грн. та премію у розмірі 10 % від посадового окладу – 97 грн., в наслідок чого одноразова грошова допомога безпідставно була зменшена на 101 400 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідачів, позивач звернулась до суду та просила зобов'язати Міністерство оборони України вжити дій щодо нарахування одноразової грошової допомоги у разі загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 9,16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов’язати Вінницький обласний комісаріат виплатити ОСОБА_6, як матері загиблого військовослужбовця – грошову суму у розмірі 101400,00 грн. – залишок несплаченої одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця; стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали, та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав суду письмові заперечення на позов, пояснив суду, що сума, призначеної міністерством оборони України та виплаченої Вінницьким обласним військовим комісаріатом ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги, відповідає зазначеним чинним нормам законодавства.
Суд заслухав пояснення представників позивача, представника відповідача, повно, всебічно, об’єктивно дослідив матеріали справи встановив наступне.
ОСОБА_7, проходив військову службу на посаді енергетика військової частини А 0543, мав військове звання - старший лейтенант.
05 грудня 2008 р. під час виконання обов'язків військової служби він отримав електротравму, в наслідок чого наступила його смерть. Дана обставина підтверджується повідомленням про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком, випадком смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби командира військової частини А0543 від 5 грудня 2008 р. № 2484 (а.с.12).
Постановою начальника групи провадження дізнання - заступником начальника Білоцерківського зонального відділення Військової служби правопорядку майором ПетриковцемВ.В.від15.12.2008рокувідмовлено в порушенні кримінальної справи, та встановлено, що загибель ОСОБА_7 настала внаслідок необережності при виконанні робіт з підвищеною небезпекою (а.с. 8-9).
Відповідно до витягу з протоколу № 913 від 23.12.2008 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України електротравма і причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було виплачено через Вінницький обласний військовий комісаріат відповідно до рішення Міністра оборони України від 17 грудня 2008 р. - 156 240 грн. одноразової грошової допомоги за загибель сина під час проходження ним військової служби.
Судом встановлено, що при здійсненні нарахування суми одноразової грошової допомоги відповідачем було взято за основу неповну суму грошового забезпечення ОСОБА_7 так як його грошове забезпечення на день смерті становило 2147 грн.
В даному випадку одноразова грошова допомога повинна складати 257 640 грн. З урахуванням того, що відповідачем було виплачено позивачці 156 240 грн., недоплата становить 101400 грн.
Втім, позивачці було відмовлено про проведення донарахування та виплату одноразовою грошової допомоги на підставі того, що нарахування здійснювалось в межах відповідного порядку, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 28 травня 2008 року за №499.
Крім того, судом встановлено, що згідно довідки № 1136 від 09.06.2009 року про розмір грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_7, який займав посаду енергетика та проходив військову службу у Військовій частині А 0543 становить : 2147 грн., з яких оклад за військове звання ст.. лейтенанта – 115 грн., посадовий оклад енергетика – 970 грн., надбавка за вислугу років за 7 років 04 місяці 15 днів 20% - 217 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 651 грн., премія 10% - 97 грн. (а.с. 11).
Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд зокрема виходив із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який наділений цілим рядом повноважень, викладених у ст. 116 Конституції. Пункт 3 ст. 113 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Згідно ст. 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Стаття 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачає, що Кабінет Міністрів на основі та на виконання Конституції України і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності з 1 січня 2007 року, зобов’язано Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом: розробити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі –Порядок №499 ) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У своїх запереченнях представник відповідача посилався на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Суд не бере дані посилання представника відповідача до уваги, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що нарахування розміру одноразової грошової допомоги позивачу здійснено відповідно до Порядку №499 без врахування додаткових видів грошового забезпечення, оскільки склад грошового забезпечення визначається п.2 ст.9 Закону №2011-XII.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України виключно Законами України визначаються права людини і громадянина.
Виходячи із системного аналізу наведених норм чинних нормативно-правових актів суд вбачає колізію норм Закону України та Постанови КМУ. Керуючись принципом верховенства закону по відношенню до всіх правових актів, згідно з яким всі закони України повинні відповідати Конституції України, а підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, не суперечити законам, суд вважає, що норми підзаконних нормативно-правових актів, в даному випадку - Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" діють лише в тому випадку, коли відповідні суспільні відносини не врегульовані законом.
Так як, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено склад грошового забезпечення військовослужбовця, визначення надане Постановою Кабінету Міністрів не може бути визначальним та обмежувати перелік грошових показників, що складають місячне грошове забезпечення, вказаних в Законі.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі: з розрахунку суми місячного грошового забезпечення, яка складається з: окладу за військове звання ст.. лейтенанта – 115 грн., посадового окладу енергетика – 970 грн., надбавка за вислугу років за 7 років 04 місяці 15 днів 20% - 217 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 651 грн., премія 10% - 97 грн.
Разом з тим, здійснення правосуддя в адміністративних судах України базується на принципах адміністративного судочинства. Одним з них є принцип диспозитивності.
Так, згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на позовні вимоги позивача про зобов’язання Міністерства оборони України вжити дій щодо нарахування одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст.ст.9, 16 Закону України «Про соціальний статус і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов в цій частині слід задовольнити, вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом визнання протиправним дій відповідача – Міністерства оборони України, щодо нарахування одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_7 у розмірі 156240,00 грн. та стягнути з відповідача недоплачену суму грошової допомоги у розмірі 101400,00 грн.
Визначаючись щодо решти позовних вимог, суд виходив зокрема із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанціями № 32 від 27.01.2011 року та №68 від 21.03.2011 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн. та 1014,00 грн. відповідно, то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України. ( а.с.48-49).
Разом з тим, у підтвердження додаткових судових витрат позивачем надано до суду договір про надання юридичних послуг, правової допомоги адвоката від 05.03.2010 року (а.с.30), укладений з адвокатом ОСОБА_3, на загальну суму 5000,0 грн.
Розглянувши подані документи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина 3 даної норми наголошує, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах в яких ця компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Позивачем не надано суду розрахунок понесених витрат на правову допомогу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" для можливості встановлення його граничного розміру, а також не надано квитанції про оплату вищезазначених послуг. Таким чином, суд вважає , що в задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі документи, проаналізувавши положення зазначених нормативно - правових актів, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Міністерства оборони України щодо нарахування одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_7 у розмірі 156240,00 грн. протиправними.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_6, як матері загиблого військовослужбовця, недоплачену суму грошової допомоги у розмірі 101 400 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 сплачену суму судового збору в розмірі 1015,70 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
судді Поліщук Ірина Миколаївна
Томчук Андрія Валерійович
08.08.2011