ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2931/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : ОСОБА_2 - представника за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління МНС України у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління МНС України у Вінницькій області (далі - ГУ МНС України у Вінницькій області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ МНС України у Вінницькій області було зобов'язано провести позивачу виплату одноразової допомоги в розмірі 36-ти місячного грошового забезпечення, як інваліду ІІІ групи.
Так, зазначена одноразова допомога була виплачена йому 14.12.2010 року в сумі 17460 грн. Однак, згідно тверджень, викладених у позовній заяві від 16.06.2011 року, дана допомога була виплачена позивачу із розрахунку посадового окладу, який складав 485 грн., а не з грошового забезпечення, яке складало 1150 грн., без врахування доплати за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В лютому 2011 року позивач звертався до ГУ МНС України у Вінницькій області з вимогами провести йому виплату одноразової допомоги в повному обсязі, однак йому було відмовлено, а тому ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 17 червня 2011 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
08 липня 2011 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому, зокрема, вказано, що ГУ МНС України у Вінницькій області не погоджується із вимогами адміністративного позову в частині визнання бездіяльності протиправною та вимогами позивача щодо здійснення нарахування йому додаткових коштів, вважає їх безпідставними та необґрунтованими; одноразова допомога нарахована з посадового окладу позивача, а не з грошового забезпечення, як того вимагає позивач.
В судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2011 року, позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на доводи, зазначені у запереченні на позовну заяву та надала усні пояснення з приводу заявленого позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з Положеннями про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та у відповідності до Наказу ГУ МНС України у Вінницькій області №96 від 20.10.2009 року, ОСОБА_1, як молодшого сержанта служби цивільного захисту, радіотелефоніста караулу самостійної державної пожежної частини Гайсинського районного відділу ГУ МНС України у Вінницькій області було звільнено з органів МНС України у відставку, відповідно до статей 98, 99 пункту "3", за станом здоров'я (а.с.10). Підставою для звільнення ОСОБА_1 було подання виконуючого обов'язків начальника Гайсинського районного відділу МНС України та свідоцтво про хворобу №НОМЕР_1 від 13.10.2009 року (а.с.7).
На думку позивача, одноразова допомога, що була виплачена йому при звільненні, повинна була розраховуватись з суми грошового забезпечення, а не посадового окладу.
Проте, усними поясненнями представника відповідача в судовому засіданні та доводами, викладеними у письмовому запереченні на позовну заяву спростовано твердження позивача щодо здійснення перерахунку та додаткового нарахування йому одноразової допомоги.
Досліджуючи матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив, що розмір виплаченої позивачу Головним управлінням МНС України у Вінницькій області одноразової допомоги відповідає чинному законодавству.
Так, частиною 2 ст. 56 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що вище вказана норма не є самостійною, тобто право на отримання одноразової грошової допомоги Законом надано, а умови та сам порядок нарахування розміру та здійснення виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908 "Про затвердження Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту" (далі - Порядок).
Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку, грошова допомога виплачується наступним чином: особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у відповідних розмірах, а саме:
48-ми місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи; 42-ох місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи; 36-ти місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІІ групи.
Поняття грошового забезпечення розяснюється п. 3 Порядку, згідно якого: "Розмір одноразової грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року) за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день втрати працездатності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
Крім того, додатком № 9 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 передбачена схема посадових окладів осіб рядового та молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, відповідно до якої особі рядового та начальницького складу з І тарифним розрядом встановлений розмір посадового окладу, а саме: від 450 грн. до 485 грн.
В свою чергу, відповідно до зазначених схем, затверджених наказом МНС України № 51 від 28.01.2008 року, посаді радіотелефоніст, яку займав ОСОБА_1 в період проходження ним служби, відповідає І тарифний розряд.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та наказу МНС України № 51 від 28.01.2008 року "Про затвердження та введення в дію тарифних схем посад осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту", ГУ МНС України у Вінницькій області було видано внутрішній наказ під №9 від 31.01.2008 року "По особовому складу", згідно з яким молодшому сержанту служби цивільного захисту, радіотелефоністу караулу 10-ї самостійної державної пожежної частини м. Гайсин Вінницької області, ОСОБА_1, було встановлено посадовий оклад у розмірі 485 грн.
Після звільнення з органів МНС України, ОСОБА_1, відповідно до чинного законодавства, як інваліду ІІІ групи була нарахована сума одноразової допомоги в розмірі 17460,00 грн., тобто у відповідності до розміру посадового окладу позивача, який складав 485 грн. з розрахунку 36-ти місячного грошового забезпечення.
Отже, Головним управлінням МНС України у Вінницькій області дотримано норми та вимоги Закону України "Про правові засади цивільного захисту", постанови Кабінету Міністрів України № 908 від 11.07.2007 року "Про затвердження Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту" та постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо законно нарахованої та в подальшому виплаченої позивачу суми одноразової допомоги у розмірі 17460,00 грн. з розрахунку: 485 грн. х 36 міс., а тому суд не вбачає в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності, що, в свою чергу, спростовує вимогу позивача щодо зобовязання ГУ МНС України у Вінницькій області вчинити певні дії, оскільки всі належні дії здійснені відповідачем та відповідають чинному законодавству.
Таким чином, ГУ МНС України у Вінницькій області правомірно, відповідно до чинного законодавства нараховано та виплачено позивачу одноразову допомогу, а тому позовні вимоги та твердження позивача є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час дослідження їх судом.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2, 4 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, при цьому суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства, на обґрунтовані та викладені в усному і письмовому вигляді пояснення представника відповідача, підтверджені наданими доказами, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
18.07.2011