ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2011 р. (15:25) Справа №2а-3820/11/0170/22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін:
від позивача – Горохова А.К.,
від відповідача – Шилін В.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Акціонерного товариства закритого типу "Аспект"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи. Акціонерне товариство закритого типу " Аспект" (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість АТЗТ “Аспект” за лютий 2011 року, отриманих від Акціонерного товариства закритого типу "Аспект" (ідентифікаційний код 22278196) 21.03.2011 року за вх. №69706; зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, отриманої від Акціонерного товариства закритого типу "Аспект" (ідентифікаційний код 22278196) 21.03.2011 року за вх. №6970.
Позовні вимоги мотивовані необґрунтованими діями податкового органу щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року документом податкової звітності. Позивач зазначає, що у податкового органу були відсутні підстави, передбачені діючим законодавством, для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача документом податкової звітності. Представник позивача зауважує, що рішення про анулювання реєстрації платника податку АТЗТ “Аспект” на час подання декларації скасовано судом. Крім того, під час розгляду справи судом вжити заходи забезпечення адміністративного позовом шляхом зупинення дії акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 190/15-2 від 30.09.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням по справі, тому у відповідача були відсутні правові підстави для невизнання податкової декларації документом податкової звітності, яка подана позивачем з дотриманням податкового законодавства, яким врегульовані порядок подання та заповнення декларації з податку на додану вартість.
Ухвалами суду від 04.04.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях. Також пояснив, що позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року з порушенням вимог наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання”, а саме: АТЗТ “Аспект” не зареєстровано платником податку на додану вартість, що, на думку представника відповідача, є підставою для невизнання податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість позивача податковою звітністю, про що позивачу було надіслане повідомлення від 21.10.2010 року №45340/10/28-4. Представник відповідача зазначив, що податковий орган діяв відповідно до вимог закону, в межах повноважень, тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, визнані контролюючими органами.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”в редакція на час правовідносин).
Повноваження податкового органу, що дозволяють відмовити в прийнятті податкової декларації встановлені п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи суб’єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження дій податкового органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, ДПІ в м. Сімферополі в Автономної республіки Крим, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, суд зобов’язаний перевірити, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбаченій Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство закритого типу “Аспект” зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа 18.01.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 438149 від 18.01.1994 року, є платником податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі податку на додану вартість та фактично перебувала на обліку в Державній податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.
З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011 року ДПІ в м Сімферополі АРК отримана податкова декларація з податку на додану вартість позивача за лютий 2011 року з доданками.
Згідно повідомлення вих. №12685/10/28-4 від 25.03.2011 року декларація з податку на додану вартість позивача за лютий 2011 року не визнана, як податкова декларація, оскільки всупереч вимогам п. 1.1.,пп.1.2. п. 1 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року надана АТЗТ “Аспект”, яке не зареєстровано платником податку на додану вартість.
Оцінюючи правомірність дій податкового органу щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року АТЗТ “Аспект” податковою звітністю, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Згідно із п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16 Податкового кодексу України встановлені обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України).
Порядок складання податкової декларації, обов’язкові реквізити податкової декларації передбачені ст. 48 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пунктом 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Згідно п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до п.п. 48.5.1. 48.5. ст. 48 податкового кодексу України Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;
Згідно до п. 48.7. ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Під час судового засідання судом досліджена надана позивачем декларація та будь-яких порушень наведених норм законодавства під час заповнення декларації з боку позивача судом не виявлено.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання” декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4 (п. 3.2.) Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (п.3.3.).
Податкова декларація, подана позивачем, вказаним вимогам не суперечить.
Крім того, під час судового засідання представник відповідач не заперечував проти факту дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо порядку складання податкової звітності, зазначивши, що підставою для невизнання податкової декларації документом податкової звітності є та обставина, що позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України);
у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Пунктом 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, підставами для неприйняття податкової звітності є: недотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпаним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Що ж стосується посилання представника відповідача на анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, як на підставу для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість документом податкової звітності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009 року по справі № 2а-11985/09/12/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу “Аспект”, оформлене актом № 190/15-2 від 30.09.2009 року.
Під час розгляду справи, судом ухвалою від 14.10.2009 року було вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 190/15-2 від 30.09.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням по справі.
Ухвалою Севастопольського адміністративного суду від 27.09.2010 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009 року по справі № 2а-11985/09/12/0170 залишено без змін.
Отже, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ “Аспект”, оформлено актом № 190/15-2 від 30.09.2009 року, визнано протиправним та скасовано, а також враховуючи, що дія зазначеного рішення зупинена з 14.10.2009 року, у відповідача були відсутні підстави для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача документом податкової звітності у зв’язку з тим, що позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість, до набрання судового рішення по справі законної сили.
Суд також звертає увагу представника відповідача, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком- прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом, при цьому перелік підстав для відмови в прийнятті податкової декларації також є вичерпним відповідно дост. ст. 48, 49 Податкового кодексу України.
Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено Податковим кодексом України, податковим законодавством України не передбачено.
Крім того, суд зауважує, що у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України у податкового органу взагалі відсутні повноваження щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення ній статусу “невизнана як податкова декларація”, оскільки згідно вищенаведених норм Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про не визнання поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року було оформлено листом вих. №12685/10/28-4 від 25.03.2011 року. Однак, вказаний документ не містить жодних підстав (обґрунтувань) відмови відповідача у прийнятті декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Крім того, у листі не зазначено, що податковий орган відмовив платнику податку у прийнятті податкової декларації, як це передбачено нормами Податкового кодексу України, а вказано тільки про невизнання декларації, отже, на думку суду, зазначений лист не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України та Податкового кодексу України про відмову у прийнятті податкової декларації.
Крім того, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обов’язкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства. В той же час, відповідно до п. 3 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України.
Суд підкреслює, що Наказ Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 року №827, на якій посилається представник відповідача в обґрунтування заперечень на адміністративний позов, по-перше, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, по-друге, є підзаконним нормативно-правовим актом, який не повинен суперечить Закону, та встановлювати додаткові правові норми, яки визначають обов’язкові правила поведінки, у даному випадку –підстави для невизнання податковою звітністю податкову декларацію, не встановлені Законом, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини, тому суд не приймає до уваги приписи зазначеного наказу.
Доказів наявності передбачених ст. ст. 48, 49 Податкового кодексу України підстав, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті податкової декларації, відповідач у встановленому порядку не надав.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2011 року податковою звітністю не ґрунтуються на Законі, норми якого регулюють спірні правовідносини, вчинені з порушенням основних принципів адміністративної юстиції, дотримання яких є складовою частиною демократичного суспільства, тому є протиправними.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто відповідач зобов’язаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі –Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123, яка діє на час вирішення спору по суті, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.
Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).
Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).
Відповідно до п.п. 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.
Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі “Нараховано платежів - зменшено платежів” за відповідними кодами операцій.
Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Під час судового засідання, яке відбулось 14.07.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 19.07.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податковою декларацією документів податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 року, отриманих від Акціонерного товариства закритого типу "Аспект" (ідентифікаційний код 22278196) 21.03.2011 року за вх. №69706.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, отриманої від Акціонерного товариства закритого типу "Аспект" (ідентифікаційний код 22278196) 21.03.2011 року за вх. №6970.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь від Акціонерного товариства закритого типу "Аспект" 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.