ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2011 р. Справа №2а-7352/11/0170/20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кисельової О.М.,
при секретарі - Яковлеві І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Лівадійської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ялтинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, до ОСОБА_1 про обмеження права на мирні зібрання
ВСТАНОВИВ:
Виконавчий комітет Лівадійської міської ради АР Крим 17.06.2011 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про обмеження права на мирні зібрання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 16.06.2011 року повідомив про проведення мітингу 18 та 19 червня 2011року в смт. Лівадія, в районі Лівадійського палацу та навколишньої території парку, щодо питань розподілу земель громади та комунального майна, використання пляжів селища. Оскільки час та місце проведення такого заходу не було погоджено, що необхідно для забезпечення нормальної життєдіяльності міста, діяльності підприємств, установ, для охорони здоров’я, прав, свобод та інтересів інших громадян, відповідач позбавив виконавчий комітет належним чином дати оцінку заявленому заходу та реалізувати в установленому порядку свої повноваження, пов’язані з організацією та проведенням мирних зібрань. Крім того, 18.06.2010 року та 19.06.2011 року в АР Крим на території Великої Ялти запланований візит Голови Китайської Народної Республікию. Просить заборонити відповідачу проведення мітингу в смт. Лівадія, в районі Лівадійського палацу.
В судове засідання позивач не з’явився, представник позивача, діючий за належним чином оформленим дорученням. направив до суду клопотання в якому просив розглянути справу без участі позивача.
Третя особа в судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючі до уваги обмежений термін розгляду справи, визначений у ст. 182 КАС України, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутністю не з'явившихся учасників процесу на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач 16.06.2011 року звернувся до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради з листом про проведення 18 та19 червня 2011 року з 9.00, мітингу в смт. Лівадія, в районі Лівадійського палацу та навколишньої території парку, щодо питань розподілу земель громади та комунального майна, використання пляжів селища, з залученням громадськості, представників громадських організацій, політичних партій, громадян, загальною чисельністю до 1000 осіб.
Позивач не погодив проведення відповідачем зазначеного мітингу та звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду АР Крим про заборону проведення мітингу.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 № 9306-XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" (який є чинним на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”) встановлено порядок та строки звернення із заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації. Так у пункті 2, заначено, що заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем отримано повідомлення відповідача про проведення мітингу 16.06.2011 року , що підтверджується вхідним штампом позивача на вказаній заяві.
Суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги щодо розумності строків завчасного сповіщення, оскільки заява відповідача надійшла 16.06.2011 року, тобто за один день до запланованого учасниками акції заходу, що позбавляє позивача можливості організувати і вжити належних підготовчих заходів для забезпечення безперешкодного проведення громадянами мітингу і підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших осіб у зазначений строк.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що дійсно 18.06.11 року та 19.06.11 року до АР Крим, з перебуванням на території Великої Ялти, заплановано державний візит Голови Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао.
Статтею 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади –мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Вищезазначенеий Порядок встановлює порядок організації і проведення недержавних масових заходів шляхом визначення порядку, форми і строку звернення організаторів таких заходів, порядку повернення заяв (повідомлень) без розгляду, підстав для відмови у погоджені та інше, а також рекомендовані місця проведення заходів, але керуючись принципом законності (ч.4 ст.9 КАС України), застосовуючи правові акти, які мають вищу юридичну силу (КАС України, Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод).
Крім того, стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
– кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;
– здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку суду, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, адже свобода зібрань кореспондує з обов'язком дотримання прав, свобод та інтересів інших членів суспільства.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини свобода мирних зібрань, як і свобода вираження, "є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … є однією з підвалин такого суспільства" (Rassemblement jurassien et Unite jurassienne v. Switzerland, 1980).
Згідно статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників –порушення національної безпеки та громадського порядку.
Аналізуючи вимоги п. 5 ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що в визначеному терміну "загрози здоров'ю населення" мова йде про створення загрози здоров'ю не тих осіб, які реалізовують на власний розсуд своє право на мирне зібрання в обраній ними формі, якщо вона не суперечить законодавству, а здоров'ю населення, під яким слід розуміти розповсюдження епідемій, спричинення іншої шкоди здоров'ю осіб, які не є учасниками акції протесту.
Відповідно до ст.ст. 22, 23 Конституції України кожна особа має право на вільний розвиток своєї особистості, отже, як вважає суд, свідоме рішення особи брати участь в акції на відкритому повітрі є її правом якщо воно не порушує права інших осіб, і погіршення здоров'я цієї особи залишається її свідомим вибором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач разом із іншими громадянами кількістю до 1000 громадян планують протягом двох днів проведення мірних мітингів, з цілю торкнутися питань розподілу землі громади, комунального майна, використаня пляжів селища.
Суд зазначає, що проведення масових заходів у зазначеному у заяві відповідача місті може створювати реальну загрозу для утворення на великого скопища людей , як місцевого населення так і гостів Великої Ялти.
Крім того, з наявної в матеріалах справи програми державного візиту голови КНР, доданої до позову, вбачається, що як 18.06.2011 року так і 19.06.2011 року в АР Крим з перебуванням у Великій Ялті, запланований візит Голови Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао, безпека якого, як державної особи, буде в ці дні забезпечуватися на території Великої Ялти.
За таких обставин, суд вважає, що дійсно існує небезпека порушень громадського правопорядку, а також інтересів національної безпеки, виходячи з заявлених позовних вимог і форми проведення масового заходу (заворушень, злочинів тощо).
Тобто, організація та проведення заявленого відповідачем масового заходу - у формі мітингу, в смт. Лівадія, на теріторії Лівадійського палацу та навколишньої території парку. складе умови для порушення вимог Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, а також санітарно - гігієнічних норм та правил, дотримання яких відповідач не зможе забезпечити з урахуванням блокування доріг і створення заторів, а також організації державної охорони Голови КНР в умовах проведення масового заходу з урахуванням Державного візиту Голови Китайской Народной Республики Ху Цзіньтао, підстав для нехтування безпекою протягом маршруту слідування під час робочого візиту немає.
Суд також зауважує, що у судовому засіданні встановлено, що в наданому відповідачем повідомленні про проведення мітингу відсутня інформація про час його закінчення, при цьому, суд зазначає, що проведення мітингу у нічний час створить загрозу правам свободам та безпеці інших осіб.
Приймаючі до уваги, що суд знаходить доведеними факти наявної загрози національної безпеці, громадському порядку під час запланованої відповідачем акції, право на проведення масового заходу ініційоване відповідачем слід обмежити та заборонити організацію і проведення мітингу в смт. Лівадія, на території Лівадійського палацу та навколишньої теріторії парку 18-19 червня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст. 160-163, 182, 256 КА України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Обмежити право на мірне зібрання, ініційоване ОСОБА_1.
Заборонити організацію і проведення 18 червня 2011 року та 19 червня 2011 року мітінгу в смт. Лівадія, на території Лівадійського палацу та навколишньої території парку, з залученням представників громадських організацій, політичних партій та іних громадян.
Постанова набирає сили з моменту проголошення і підлягає виконанню негайно.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кисельова О.М.