УХВАЛА

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2011 року липня місяця «11» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                        Головуючого, судді: Горбань В.В.

                                        Суддів:                                                     Курської А.Г.

Макарчук Л.В.

                                       При секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_5, заінтересована особа – головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції – Зайцева Наталія Іванівна, про визнання дій по закриттю виконавчого провадження неправомірними, визнання неправомірною та скасування постанови про закриття виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 01 квітня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

22 лютого 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції – Зайцевої Н.І. Вимоги мотивовані тим, що на виконанні у ВДВС Ялтинського МУЮ знаходиться виконавчий лист, виданий по цивільній справі 2-317/10. Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 22.04.2010 року зобов’язано  ОСОБА_5 за власний рахунок знести металеву огорожу та ворота на прибудинковій території домоволодіння АДРЕСА_1, а також знести сарай, розташований під сходами будівлі літ. Г по АДРЕСА_1. При відкритті виконавчого провадження йому було запропоновано виконати рішення в добровільному порядку, для виконання рішення він звернувся до державного виконавця Зайцевої Н.І. з метою роз’яснення йому яку саме частину огорожі необхідно знести, оскільки знесенням всієї огорожі  будуть порушені права інших власників, а крім того, пояснив, що він не є власником сараю літ. «Г». Зайцева Н.І. не здійснила вихід на місце з метою встановлення хто є власником сараю літ. «Г» та частини  металевої огорожі, вона не звернулася до суду з заявою про роз’яснення рішення суду. Посилається на те, що він неодноразово звертався зі скаргами на ім’я начальника ВДВС Ялтинського МУЮ на дії державного виконавця Зайцевої Н.І. Крім того, 17.11.2011 року стягувач ОСОБА_7 звернувся на адресу ВДВС Ялтинського МУЮ з заявою, в якій зазначив об’єкти, що підлягають знесенню, а саме з допомогою фотоматеріалу він зазначив які секції металевої огорожі повинні бути знесені. Державний виконавець за заявою ОСОБА_7 та наданих ним фотоматеріалів зобов’язав заявника здійснити знесення секцій огорожі, які були зазначені ОСОБА_7  Вважає зазначені дії державного виконавця такими, що суперечать діючому законодавству. 21.01.2001 року  державним виконавцем Зайцевою Н.І.  було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, вважає зазначену постанову незаконною. Просить визнати дії державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Зайцевої Н.І. неправомірними, визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення  виконавчого провадження від 21.01.2011 року.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2011 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення даного питання, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення заявника ОСОБА_5 та його представника,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи заявнику у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії головного державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ по примусовому виконанню рішення суду та з закінчення виконавчого провадження у випадку фактичного виконання рішення згідно з виконавчим листом на підставі постанови від 21.01.2011 року є відповідними вимогам статей  24, 30, 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчих дій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з ухвалою суду першої інстанції, як з такою, що відповідає обставинам  справи, вимогам процесуального і матеріального закону.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у вищезазначеній редакції, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що постановою головного державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ від  13.09.2010 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Ялтинського міського суду № 2-317/2010 від 07.09.2010 року, про зобов’язання ОСОБА_5 за власний рахунок знести металеву огорожу та ворота на прибудинковій території домоволодіння АДРЕСА_1, а також знести сарай під сходами будівлі літера Г по АДРЕСА_1. ОСОБА_5 запропоновано у 7-миденний строк з моменту отримання постанови в добровільному порядку виконати рішення суду.

ОСОБА_5 у встановлений державним виконавцем строк у добровільному порядку не виконав рішення суду згідно з виконавчим листом № 2-317/2010 від 07.09.2010 року і 30.09.2010 року головним державним виконавцем Ялтинського МУЮ було винесено постанову про накладення на ОСОБА_5 штрафу в розмірі 34 грн.

      Постановою головного державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ від  13.12.2010 року ОСОБА_5 надано повторний строк для добровільного виконання виконавчого листа Ялтинського міського суду № 2-317/2010 від 07.09.2010 року і запропоновано в строк до 20 січня 2011 року в добровільному порядку виконати рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 у встановлений державним виконавцем строк у добровільному порядку виконав рішення суду згідно з виконавчим листом № 2-317/2010 від 07.09.2010 року, що підтверджується актом державного виконавця від 21 січня 2011(а.с. 155).

Зі змісту акту державного виконавця від 21 січня 2011 року вбачається, що боржником  у добровільному порядку самостійно проведено знесення металевої огорожі і воріт. При цьому в акті зазначено, що стягувач ОСОБА_7 відмовився  від виконання рішення в частині знесення сараю, розташованого під сходами будівлі літер Г по АДРЕСА_1. Рішення суду виконано фактично (а.с. 155 т. 2).

Зазначений акт був підписаний сторонами виконавчого провадження, у тому числі і ОСОБА_5, який в акті власноруч написав, що рішення суду виконав самостійно. Даний акт ніхто із сторін виконавчого провадження не оспорював.

Відповідно до вимог п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у вищезазначеній редакції,  виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2011 року була винесена після фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом, що не суперечить вимогам п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відповідності дій державного виконавця при примусовому виконанні рішення і про закінчення виконавчого провадження вимогам Закону України «Про виконавче провадження», і відсутності підстав для задоволення скарги про визнання дій державного виконавця по примусовому виконанню рішення Ялтинського міського суду від 22.04.2010 року згідно з виконавчим листом № 2-317/2010 від 07.09.2010 року  неправомірними та для скасування оспорюваної постанови від 21.01.2011 року про закінчення виконавчого провадження.  

           Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

           Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України ОСОБА_5 не надав доказів, які б могли спростувати висновки суду.

           Посилання в апеляційній скарзі на те, що державний виконавець не повинен був виносити постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2011 року, оскільки сам по собі факт відмови стягувача ОСОБА_7 від виконання рішення суду в частині знесення сараю  під сходами будівлі літера Г по АДРЕСА_1 без подачі останнім належно оформленої заяви про це, не може свідчити про часткову відмову від виконання рішення суду та про фактичне повне виконання рішення, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні та розумінні ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчих дій, та ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час розгляду скарги.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час проведення виконавчих дій, та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 09.03.2011 року, стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що законодавець передбачив право стягувача подати заяву про відмову від стягнення, але при цьому чітко не визначив її процесуальне оформлення.

            Таким чином, визначивши форму заяви як письмову, законодавець не зазначив, що така письмова заява не може вноситися самим стягувачем до акта, що складається державним виконавцем при проведенні ним будь-якої виконавчої дії.

            Як убачається з матеріалів справи, 21.01.2011 року головним державним виконавцем ВДВС  Ялтинського МУЮ Зайцевою Н.І. було складено акт про добровільне виконання боржником ОСОБА_5 рішення суду в частині знесення металевої огорожі і воріт. До цього акту стягувачем ОСОБА_7 було внесено власноруч письмову заяву про те, що він відмовляється від знесення сараю, тому вважає рішення суду виконаним  і претензій не має.

            З огляду на наведене, суд першої інстанції дав належну оцінку заяві стягувача ОСОБА_7, яка останнім власноруч була внесена до акта, складеного державним виконавцем 21.01.2011 року, та дійшов правильно висновку, що цю заяву стягувача слід розцінювати, як відмову від стягнення в частині виконання рішення суду про знесення сараю.

            Довід скарги про те, що ОСОБА_5 не повністю виконано рішення суду в частині знесення металевої огорожі і воріт, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується актом державного виконавця від 21.01.2011 року, в якому зазначено, що металеву огорожу і ворота було знесено боржником самостійно та безпосередньо боржником було внесено власноруч запис про те, що рішення суду виконано ним самостійно і саме в цій частині.

                Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду.

            Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України  апеляційний суд  відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

           Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту її  проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

          Судді:         Горбань В.В.                             Курська А.Г.                        Макарчук Л.В.