У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Макарчук Л.В.
При секретарі: Савенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про позбавлення права управління транспортним засобом, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зобов’язання надати нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
15 березня 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про позбавлення права управління транспортним засобом, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зобов’язання надати нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011 року позовна заява ОСОБА_5 залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, позивачці було запропоновано уточнити зміст позовних вимог, зазначити ВАТ КБ «Надра» у колі осіб, які беруть участь у справі, зазначити ціну позову і відповідно до цієї ціни сплатити судовий збір при подачі позову, доплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Надано строк для усунення недоліків не більше п’яти днів з дня отримання заявником копії ухвали суду про залишення позову без руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду в частині визначення розміру судових витрат скасувати. Зокрема, зазначає, що вона звернулась до суду з позовом немайнового характеру, а тому при подачі позовної заяви нею правильно сплачено судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 неправильно сплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а саме вважав, що поданий нею позов є позовом матеріального характеру.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Як убачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення права управління транспортним засобом, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зобов’язання надати нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Зазначений позов є позовом нематеріального характеру.
Відповідно до вимог статті 3 п. 1 підп. «д» Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” державне мито сплачується за вимоги нематеріального характеру в розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Згідно з п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву.
13 серпня 2009 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р № 1258» від 05 серпня 2009 року № 825.
Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення при розгляді цивільних справ за справи немайнового характеру передбачений у 37 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позивачкою при подачі позову сплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в належному розмірі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду про залишення позовної заяви ОСОБА_5 в частині визначення судових витрат не можна визнати законною, тому ухвала підлягає скасуванню на підставі пункту 3 статті 312 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 3 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011 року в частині визначення розміру судових витрат скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.