У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08 червня  2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Павловської І.Г.

суддів  -   Пономаренко А.В.

Дралла І.Г.

за  участю секретаря Ломовського І.Ю.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5  до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі  АР  Крим ( далі Управління), за участю третьої особи районного підприємства водопровідно- каналізаційного господарства, про визнання відмови неправомірною та  зобов’язання   перерахувати пенсію за апеляційною скаргою Управління на постанову  Ленінського районного  суду   АР Крим від   22  вересня  2009 року,                                      

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, та просив визнати  неправомірною відмову та зобов’язати відповідача  зарахувати період з 11.04.07 по 13.04.09 до страхового стажу для призначення пенсії, та провести перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду та коефіцієнта заробітної плати.

 Постановою Ленінського районного  суду   АР Крим від   22  вересня  2009 року позов  задоволено.  

            В апеляційній скарзі Управління  просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   не підлягає  задоволенню  з  таких підстав.

 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з 11.04.07 по 13.04.09 працював  у районному підприємстві водопровідно - каналізаційного господарства, з його заробітної плати утримувалися відповідні  внески,  тому цій період зараховується до трудового стажу, що є підставою для наступного перерахунку державної пенсії,  а доводи відповідача щодо  неотримання цих внесків від роботодавця не  є  підставою для порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення.  .

 З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.

При апеляційному перегляді справи безспірне встановлено наявними письмовими доказами  ( а. с. 4-5, 12-13),  що позивач  з 11.04.07 по 13.04.09 працював у районному підприємстві водопровідно - каналізаційного господарства, та з його заробітної плати утримувалися страхові внески, які своєчасно не перераховувалися роботодавцем – 3 особою органам  Пенсійного фонду, з приводу чого утворилася заборгованість.

Статтею 8, 17, 21  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  № 1058-IV  від 09.07.03  з наступними змінами ( далі Закон) передбачено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого пенсійного віку  і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсійних виплат;  органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб; страхувальник (роботодавець) зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За таких обставин, позивач згідно діючого законодавства має  права на зарахування  роботи з 11.04.07 по 13.04.09 до загального трудового стажу, та наступний перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту підвишення, а відтак  Управління, приймаючи рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду до трудового стажу та наступного перерахунку пенсії   з його урахуванням,  діяло  в порушення  вимог закону та за межами своїх повноважень.  

 Аналогічна правова позиція висловлена  ВАС України  в ухвали від 11 жовтня 2006 р. за позовом  до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання неправомірними дій державного органу.

Доводи апеляційної скарги Управління про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні зарахування до трудового стажу спірного періоду, на думку колегії суддів, є  неспроможними.  

Довід скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам суд до уваги не бере, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини та ухвалено рішення відповідно до правил  статті 11 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що постанова суду не відповідає вимогам статті 159 КАС України.  

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил КАС України.

 Відповідно до статті  200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті  рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, керуючись   статтями  197, 198, 200, 205, 212 КАС України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,                  

 у х в а л и л а:  

Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим -  відхилити.  

Постанову Ленінського районного  суду   АР Крим від   22  вересня  2009 року залишити без змін.

Ухвала  апеляційного  суду  набуває законної сили в порядку частини 5 статті 254 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Судді: