У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08 червня  2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Павловської І.Г.

суддів  -   Пономаренко А.В.

Дралла І.Г.

за  участю секретаря Ломовського І.Ю.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в  Київському районі  м. Сімферополь АР  Крим ( далі Управління)  про визнання дій  неправомірними та  зобов’язання   перерахувати пенсію за апеляційною скаргою Управління на постанову Київського районного  суду   м.  Сімферополя  АР Крим від   22 грудня   2009 року,                                      

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом до  відповідача, та просив визнати  неправомірною відмову та зобов’язати відповідача з 01.01.09  зарахувати до трудового стажу у пільговому  обчисленні  роботу у районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до цих районів,  з 17.08.67 по 17.08.78 на підставі Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.60 та 26.09.67.  

 Постановою Київського районного  суду  м.  Сімферополя  АР Крим від  22 грудня   2009 року позов  задоволено частково.  

            В апеляційній скарзі Управління  просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   не підлягає  задоволенню  з  таких підстав.

 Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з 17.08.67 по 17.08.78 працювала у місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, тому цій період зараховується до трудового стажу у пільговому обчисленні рік за півтора,  а доводи відповідача щодо відсутності належних доказів цього факту  є безпідставними.

 З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.

При апеляційному перегляді справи безспірне встановлено наявними письмовими доказами      ( а. с.5-12, 20-22),  що позивач  з 17.08.67 по 17.08.78 працювала на різних посадах у торгових підприємствах Сахалинської області – місцевості прирівняній до  районів Крайньої Півночі.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі записів в трудовій книжці, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до записів трудової книжки, архівних довідок позивачка працювала у місцевості прирівняній до  районів Крайньої Півночі, та користується пільгами, передбаченими Указами  Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.60 та 26.09.67.  

За таких обставин, позивач згідно діючого законодавства має  права на зарахування  роботи з 17.08.67 по 17.08.78 до загального стажу в пільговому обчисленні, а відтак  Управління, приймаючи рішення про відмову визначення трудової пенсії  з урахуванням пільгового стажу,  діяло  в порушення  вимог закону та своїх повноважень.  

Доводи апеляційної скарги Управління про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні зарахування до трудового стажу періоду з 17.08.67 по 17.08.78 у пільговому обчисленні, на думку колегії суддів, є  неспроможними.  

Довід скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам суд до уваги не бере, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини та ухвалено рішення відповідно до правил  статті 11 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що постанова суду не відповідає вимогам статті 159 КАС України.  

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил КАС України.

 Відповідно до статті  200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті  рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, керуючись   статтями  197, 198, 200, 205, 212 КАС України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,                  

 у х в а л и л а:  

Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м. Сімферополь -  відхилити.  

Постанову Київського районного  суду  м.  Сімферополя  АР Крим від   22 грудня   2009 року залишити без змін.

Ухвала  апеляційного  суду  набуває законної сили в порядку частини 5 статті 254 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Судді: