АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
03 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Павловської І.Г.,
суддів - Дралла І.Г.,
Пономаренко А.В.
за участю секретаря - Таранець О.О.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Сімферополі заяву ОСОБА_5 про заміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини А 2272 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення за апеляційною скаргою Військової частини А 2272 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 24 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2010 року заява ОСОБА_5 про заміну способу і порядку виконання рішення суду – задоволено шляхом звернення стягнення за виконавчим листом № 2а-164 на Міністерство оборони України.
В апеляційній скарзі військова частина А 2272 просить ухвалу суду скасувати та відмовити заявнику у задоволенні заяви, відмовити заявнику у заміні способу і порядку виконання постанови суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи клопотання ОСОБА_5 про заміну способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» № 1076-Х1У від 21.09.99 ( далі Закон № 1076-Х1У) військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок за відповідними статтями кошторису, а у разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Оскільки у військовій частині не має коштів для забезпечення вимог стягувача, то по таким зобов’язанням має відповідати Міністерство оборони України.
Колегія суддів не може погодитися з таким вирішенням клопотання заявника на стадії виконання судового рішення, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм процесуального права, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав пунктів 3,4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про заміну способу і порядку виконання постанови суду з таких підстав.
При апеляційному перегляді наявних у справі матеріалів встановлено, що рішенням
суду від 26.02.07 задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до військової частини А 2272 м. Феодосії про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення у розмірі 533 грн. 96 коп.
10.08.09 відкрито виконавче провадження по зазначеному рішенню, 25.03.09 р. відділ Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим ухвалив постанову про арешт рахунку боржника, яка направлена до Відділу Держказначейства для виконання, та згідно відповіді від 31.07.2009 року не виконана через відсутність на рахунках військової частини грошових коштів та бюджетних призначень на виплату заборгованості.
Згідно частини 1,2 статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутися до адміністративного суду першої інстанції із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення; суд розглядає питання та у виняткових випадках може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не навів у оскаржуваній ухвалі обставини, що у винятковому випадку може бути підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Посилання суду першої інстанції на статтю 5 Закону № 1076-Х1У як на підставу зміни порядку виконання, та звернення стягнення спірної суми з Міністерства оборони України, судова колегія вважає помилковим, оскільки зазначені правові норми визначають правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлюють умови і гарантії її організації та державної підтримки.
Таким чином, у виниклих правовідносинах не можуть бути застосовані норми Закону № 1076-Х1У, тому висновок суду першої інстанції про те, що Міністерство оборони України відповідає по зобов’язанням військової частини, не заснований на діючому законодавстві. Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, та такими що заслуговують на увагу.
Керуючись статтею 197,199,202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК ,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу командира військової частини А 2272 м. Феодосії АР Крим - задовольнити.
Ухвалу Феодосійського міського суду Автономної республіки Крим від 24 лютого 2010 року скасувати, та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про заміну способу і порядку виконання постанови суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку частини 5 статті 254 КАС України, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Судді