У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Павловської І.Г.,
суддів - Дралла І.Г.
Пономаренко А.В.
при секретарі - Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим (далі Управління) на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а.
Позивач звернувся до суду та просив визнати неправомірною відмову і зобов’язати Управління провести перерахунок, та призначити державну і додаткову пенсію згідно статтям 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.07.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову та зобов’язано Управління провести позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % відповідно до чинного законодавства з червня по грудень 2008 року, за 2009 рік та за січень-лютий 2010 року.
В апеляційній скарзі Управління просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому має право на нарахування державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у порядку статей 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28 лютого 1991 року ( далі Закон № 796-ХП), у межах строку позовної давності, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними деяких норм Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а посилання відповідача на визначення розміру цих виплат згідно підзаконних актів Кабінету Міністрів України є безпідставними.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії - інвалідом 2 групи.
Частиною 4 статті 54 Закону № 796-ХП передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно статті 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам 2 групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, які мають бути розраховані згідно розміру, передбаченому частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року №523, положення , якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установлені розміри сум, за якими розраховуються пенсії, всупереч зазначених статтею Закону.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону № 796, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян », згідно якої була нарахована пенсія, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом його прав.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог правомірно керувався положеннями Закону № 796. Крім того, наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Посилання апеляції в обґрунтування своїх доводів на частину 5 статі 54 Закону № 796 щодо визначення саме Кабінетом Міністрів України порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, при його встановлюванні може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, які вже встановлені цим же Законом.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду, правильною є позиція суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату позивачу державної і додаткової пенсії як постраждалому учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи, виходячи з встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону № 796.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 212 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
у х в а л и л а.
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим - відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку ч.5 статті 254 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: