Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця „31” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Чистякової Т.І.
При секретарі:
З участю прокурора: Савенко М.С.
Аблаєва А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, за апеляційною скаргою прокурора Чорноморського району АР Крим на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
03 липня 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Вимоги мотивовані тим, що 18.06.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку з надвірними спорудами 23 % готовності за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований будинок, загальною площею 0,0725 га. Зазначає, що відповідач за придбання будинку та земельної ділянки передав йому 26513 грн. 18 коп., а він передав відповідачеві будинок та земельну ділянку у володіння. На протязі трьох днів відповідач зобов’язався оформити договір нотаріально, проте почав ухилятися від нотаріального посвідчення договору. На підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України просить визнати договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку з надвірними спорудами 23 % готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,0725 га за вищезазначеною адресою, укладений між ним та ОСОБА_7 дійсним.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2007 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку з надвірними будівлями, 23 % готовності, проектованою житловою площею 69,4 кв.м та земельної ділянки загальною площею 0,0725 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, який було укладено 18.06.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 держмито в сумі 265,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі прокурор Чорноморського району АР Крим просить рішення суду скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам закону.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виконали всі умови договору, але не посвідчили зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна земельних ділянок нотаріально, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України визнав можливим визнати даний договір купівлі-продажу дійсним.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції допустив грубі порушення норм матеріального права.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 травня 2005 року ОСОБА_6 належав на праві власності незакінчений будівництвом будинок з надвірними будівлями, 23 відсотка готовністю, проектуємою житловою площею 69,4 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 10).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 587622, виданого 25.05.2007 року, ОСОБА_6 належало право власності на земельну ділянку площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Чорноморського району Автономної Республіки Крим. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 9).
В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_6 послався на укладений 18 червня 2007 року письмовий договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 передає у власність покупця ОСОБА_7 земельну ділянку відповідно до державного акту серії ЯД № 587622, виданого 25.05.2007 року, та нерухоме майно – незакінчений будівництвом будинок з надвірними будівлями, 23 відсотка готовністю, проектуємою житловою площею 69,4 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, а останній сплачує йому грошову суму, обумовлену договором купівлі-продажу (а.с. 18).
Позивач ОСОБА_6 посилався на виконання умов договору та отримання від покупця ОСОБА_7 зазначеної у договорі купівлі-продажу суми грошей. Однак покупець ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом жилого будинку та земельної ділянки.
Колегія суддів вважає, що зазначений письмовий договір не може бути безумовною підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна і земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громадяни та держава, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
За статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 210 ЦК України такий договір підлягає державній реєстрації і вважається вчинений з моменту його державної реєстрації.
Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації.
Таким чином, законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Проте, як убачається з конкретного змісту частини 2 статті 220 ЦК України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними тільки договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
З огляду на наведене, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації – відсутнє.
В той же час, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат» частини 2 статті 182 ЦК України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Таким чином, діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство, взагалі виключає правову можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції вказані обставини безпідставно не врахував і тому прийняв рішення з грубим порушенням матеріального закону.
Крім того, слід враховувати таке.
Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
У сенсі положень частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України вказаний правочин після його укладення взагалі не створював жодного юридичного наслідку.
Однією з підстав позовних вимог було ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взагалі не заперечував проти позову і повністю його визнавав (а.с. 23). Це свідчить, у свою чергу, про відсутність взагалі спору на час розгляду справи.
Доказів того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна та земельної ділянки в матеріалах справи немає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для визнання зазначеного договору дійсним за правилами частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України при розгляді справи не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені положення закону виключали можливість задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог пункту 4 частині 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні за його необґрунтованістю та безпідставністю.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Чорноморського району задовольнити.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2007 року скасувати і ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.