У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Філатової Є.В.,
суддів Любобратцевої Н.І., Чистякової Т.І.
при секретарі Савенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК (далі – Управління) про визнання дій неправомірними, зобов’язання до певних дій, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 01.07.2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Зобов’язано УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК виплатити ОСОБА_5 недоотриману пенсію за період з 01.03.2009 року по 01.03.2010 року у розмірі 48611,73 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з невиконання Управлінням зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії, як інваліду 2 групи, у зв’язку із впливом аварії на ЧАЕС згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у визначеному статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі - 75 % мінімальної пенсії за віком, за період часу, протягом якого порушувались права позивача та з урахуванням положень статей 99, 100 КАС України.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали, як учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1, та інвалідом 2 групи, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС, одержує пенсію з інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком), на підставі статті 50 цього Закону – особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд зобов’язує відповідача провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону.
При перегляді справи за доводами апеляційної скарги колегія суддів, крім зазначеного вище, враховує положення частини 2 статті 3 Конституції України, статті 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вимоги абзацу 3 статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року «Про прожитковий мінімум», абзацу 8 статті 1, частин 1, 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на вище зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поняття та розмір мінімальної пенсії для розрахунку сум згідно статей 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та захистив порушені права позивача у спосіб, визначений законом.
Аналогічне розуміння щодо застосування матеріального закону міститься в ухвалі ВАС України від 01.04.2009 р. N К-15326/07, постанові Верховного Суду України від 27.01.2009 р.
Також колегія суддів приймає до уваги неприйняття Європейським судом позиції Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Європейський суд не прийняв також аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Керуючись статтями 197, 198, 200, 212 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 01.07.2010 року - без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: