АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Кузнєцової О.О.,
Новікова Р.В.,
з участю секретаря : Іванова О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Чорноморська державна нотаріальна контора про встановлення факти проживання однією сім’єю, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності та поділ майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
07 квітня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа – Чорноморська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання права власності та поділ майна, посилаючись на те, що вона з грудня 2001 року проживала разом ОСОБА_8, але не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. В серпні 2008 року ОСОБА_8 помер.
За час спільного проживання ними було придбане майно: меблі, побутова техніка, золоті прикраси, два автомобілі та побудовані споруди та будівлі на території домоволодіння АДРЕСА_1.
03 листопада 2010 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та на підставі статті 74 Сімейного кодексу України просила визнати за нею право власності на Ѕ частину майна, в тому числі майна, яке не входить до спадкової маси, і є сумісно нажитим з ОСОБА_8 майном, просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на автомобіль Mercedes-Benz 180С, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та в частині переходу права власності на надвірні будівлі, видані на ім’я відповідачки ОСОБА_6 Чорноморською державною нотаріальною конторою.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.
Визнані недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 видані на ім’я ОСОБА_6 Чорноморською державною нотаріальною конторою 23 березня 2009 року в частині переходу права власності на надвірні будівлі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та в частині переходу права власності на автомобіль Mercedes-Benz 180С, державний номер НОМЕР_1.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку майна та передано у власність: автомобіль Mercedes-Benz 180С, державний номер НОМЕР_1, золотий ланцюжок вагою 24,716 г, золоту підвіску вагою 15,704 г, обручку вагою 8,575 г, грошу в сумі 2 500 євро, ліжко двоспальне, кухню «Юлія», холодильник «Samsung», м’який куток «Неаполь», газову плиту «Zanussi», шафу-купе, пральну машину «LG», набір м’яких меблів, туалетний столик з тумбою та дзеркалом, журнальний столик, будівельні матеріали будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: гараж – літ. «О1», літня кухня – літ. «Н», сарай – літ. «М1».
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з названим рішенням суду, представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом щодо переходу права власності на надвірні будівлі скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові з наступних правових підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з 2002 року позивачка і ОСОБА_8 до його смерті проживали однією сім’єю, однак не перебували в шлюбі між собою.
За час спільного проживання позивачка з ОСОБА_8 набули майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності і позивачка, виходячи з засад рівності часток в цьому майні, вправі порушувати питання щодо захисту її права на Ѕ частку майна.
Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та закону, який регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, з урахуванням такого.
Правила частин першої та другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України вказують, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно положень статті 74 Сімейного кодексу України, що є правовою підставою поданого позову, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Матеріали справи свідчать про те, що у 2002 році позивачка розірвала шлюб з ОСОБА_9 та з цього часу спільно проживала однією сім’єю з ОСОБА_8 до дня його смерті в серпні 2008 року.
Названі обставини вбачаються з доказів, зокрема, свідоцтва про розірвання шлюбу (том – 2, арк. справи 42), змісту полісу про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності від 24 березня 2008 року (том – 1, арк. справи 6), акту депутатів Далеківської сільської ради (том – 1, арк. справ 4), змісту пояснень відповідачки ОСОБА_6 в якості потерпілої, які містяться у вироку по кримінальній справі (том – 1, арк. справи 228), пояснень свідків та чисельних фотографій за різний час, які поряд з іншими доказами, характеризують зміст фактичних шлюбних відносин між позивачкою та ОСОБА_8 (том – 1, арк. справи 37-48, 145), протоколом добровільної видачі позивачкою слідчому по кримінальній справі грошових коштів в сумі 5 000 євро (том – 1, арк. справи 36, 54).
Зміст письмових доказів наявних в матеріалах справи, які містять дані щодо періоду набуття майна, вказують на те, що воно набувалось (реєструвалось) в період 2004-2008 років (том – 1, арк. справи 58-60, 100 – зворот, 107 – зворот, 113 – зворот, 116, 137 – зворот, 138-140), тобто після набрання чинності Сімейного кодексу України, нормою статті 74 якого поширено режим спільної сумісної власності на майно, придбане жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі.
Суд першої інстанції також обґрунтовано, з урахуванням положень частини другої статті 376 Цивільного кодексу України та приймаючи до уваги, що на земельній ділянці АДРЕСА_1 у 2008 році були побудовані будівлі та споруди зазначені під літ. «а1», «а2», «З», «І», «К», «Л», «М1», «Уб1», які мають правове положення самочинних (том – 1, арк. справи 113 – зворот, 116), визнав право власності позивачки на Ѕ частку будівельних матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва.
При такому положенні висновки суду першої інстанції про наявність підстави для визнання за позивачкою права власності на Ѕ частку цього майна, з правових підстав, зазначених в позові, є законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити на таке.
Місцевий суд, зокрема, задовольняючи позов вказав також на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстром № 842 від 23 березня 2009 року, видане на ім’я відповідачки ОСОБА_6 Чорноморською державною нотаріальною конторою в частині права власності на надвірні будівлі порушує право позивачки, згідно статті 74 Сімейного кодексу України.
Такі висновки суду є безпідставними, оскільки відповідно до технічного паспорту будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 належно зареєстрованими та прийнятими у 1978 році в експлуатацію є тільки житловий будинок літ. «А» та прибудова літ. «а», інші будівлі та споруди побудовані у 2008 році вважаються самочинним будівництвом (том – 1, арк. справи 113 – зворот, 116).
Зміст оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом не включає в собі названі об’єкти самочинного будівництва, в процесі якого були використані будівельні матеріали і на Ѕ частку яких претендує позивачка, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для визнання зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, а відтак в цій частині позову ОСОБА_5 належить відмовити.
Приписами пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що підставами для зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, пунктом 4 частини першої статті 309, статтями 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 видане на ім’я ОСОБА_6 Чорноморською державною нотаріальною конторою 23 березня 2009 року в частині переходу права власності на надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 – скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Чорноморська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10, видане Чорноморською державною нотаріальною конторою 23 березня 2009 року на ім’я ОСОБА_6 в частині переходу права власності на надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
О. Кузнєцова Р. Новіков В. Сіротюк