УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Пономаренко А.В.
Суддів Дралла І.Г.,
Павловської І.Г.
При секретарі Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Центральної районної ради м.Сімферополя до ОСОБА_5, треті особи – ОСОБА_6, Сімферопольська міська рада, Комітет з управління земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м.Сімферополя, про знесення об’єкту самочинного будівництва,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2011 року Виконавчий комітет Центральної районної ради м.Сімферополя звернувся до суду із зазначеним позовом , посилаючись на те, що ОСОБА_5 всупереч вимог закону без дозволу на виконання будівельних робіт і узгодженої з компетентними органами проектної документації на прибудинкової території загального користування будинку АДРЕСА_1, здійснила самочинне будівництво підсобного приміщення (сараю) розміром приблизно 3,0 м на 2,8 м., за що була притягнута до адміністративної відповідальності.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 16 червня 2011 року позов задоволено : зобов’язано відповідача ОСОБА_5 за свій рахунок знести самовільно побудовану будівлю, розташовану на території будинку АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд залишив поза увагою вимоги чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства , яке не вимагало в обов’язковому порядку отримання дозволу відповідних органів на проведення будівельних робіт , крім того, позивачем не було надано доказів наявності підстав для застосування положень статті 376 ЦК України - невідповідності побудованої споруди будівельним нормам, а також порушення відповідачкою прав третіх осіб.
ОСОБА_5 також вказує, що рішення суду є неконкретним та не містить точних даних про розмір, площу і місця розташування споруди, яку вона має знести .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та керувався частинами 1 і 4 статті 376 Цивільного кодексу України, з чим погоджується колегія суддів, оскільки такий висновок суду відповідає положенням чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у галузі містобудування , які врегульовані Законами України "Про планування і забудову території", "Про основи містобудування" , а також статтею 376 Цивільного кодексу (далі-ЦК)України, якими визначено основні вимоги і правила забудови території і використання земель, встановлено поняття самочинного будівництва, умови набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно , а також наслідки таких дій .
Відповідно до Законів України "Про планування і забудову території", "Про основи містобудування" здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Крім того за змістом частини 1 і 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме маймо вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Положеннями частиною 4 статті 376 ЦК України встановлено знесення об’єкта самочинного будівництва за рахунок забудовника , якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.
Отже, застосування до забудовника санкцій у вигляді знесення об’єкта самочинного будівництва, закон пов’язує з порушенням забудовником встановленого наведеними законами основних вимог , правил забудови території і використання земель, суспільних інтересів, прав власника земельної ділянки , на якої здійснено будівництво , або інших осіб .
Судом першої інстанції установлено і це підтверджено матеріалами справи , що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2010 року є власником квартири АДРЕСА_1, без дозволу на будівництво, належним чином затвердженого проекту на прибудинковій земельній ділянці, яка не була відведена для такої мети, відповідачка побудувала господарську споруду – сарай , який у розумінні зазначених правових норм є самочинним будівництвом, проведеним на землі загального користування.
За фактом здійснення відповідачкою самочинного будівництва працівниками КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя 22 листопада 2010 року ОСОБА_5 винесено припис про припинення незаконних дій , а 29 листопада 2010 року був складений акт про невиконання відповідачкою припису і завершення будівельних робіт , крім того , постановою Інспекції ДАБК в АР Крим від 06 грудня 2010 року ОСОБА_5 притягнута до адміністративної відповідальності по частині 3 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення за будівництво сараю за вищевказаною адресою без дозволу на виконання будівельних робіт , затвердженої та погодженої проектної документації всупереч статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій» (а.с.6-8).
Матеріали справи також містять відомості щодо письмових звернень інших мешканців будинку , де проживає відповідачка, до КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя з приводу самочинного будівництва, а також комісійний акт КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя від 27 травня 2011 року, за змістом якого об’єкт самочинного будівництва має розміри 3,70 х 2,70 х 3,80 м., мешканці квартир №№ 2,3,5 будинку незгодні з цим будівництвом, яке проведено на території двора біля загального туалету ( а.с.4,36,83-94 ).
Заперечення проти таких дій ОСОБА_5 підтвердив у суді апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_6
З огляду на наведене, враховуючи, що всупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України ОСОБА_5 не наведено переконливих доказів дотримання встановленого законом порядку виконання будівельних робіт зі зведення спірного сараю, суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Центральної районної ради м.Сімферополя , а доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 є неспроможними, не спростовують такого висновку та не містять підстав для скасування оскарженого рішення суду .
При цьому посилання відповідачки в апеляційній скарзі на неконкретність рішення суду за відсутністю даних про розмір, площу та місце розташування об’єкту самочинного будівництва є неспроможними , а положення пункту 9 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» , яка втратила чинність на підставі постанови цього органу від 13 квітня 2011 року N 466, встановлюють відсутність дозволу на виконання робіт з будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. метрів включно, господарських будівель і споруд, що не має відношення до цієї справи.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що оскаржене рішення місцевого суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді : Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.