У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року травня місяця „05” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

           Суддів: Курської А.Г., Макарчук Л.В.

                                При  секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_5 до Армянської міської ради Автономної Республіки Крим  про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим  від 23 лютого 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

01 березня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом Армянської міської ради Автономної Республіки Крим  про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та автомашини марки ІЖ 412. Спадкоємцями є вона та її брат ОСОБА_7, який відмовився від прийняття спадщини на її користь. Посилається на те, що строк на прийняття спадщини нею було пропущено з тих підстав, що після смерті батька вона знаходилася у стані сильного емоціонального потрясіння, а крім того, вона не знала законодавства про спадщину. Просить  встановити їй додатковий строк у шість місяців для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька    ОСОБА_6.

Рішенням Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2011року в  задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вимогам закону.            

            Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки,  колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що спадкоємець ОСОБА_5 пропустила строк для прийняття спадщини не з поважних причини, що не дає можливим визначити їй додатковий строк для подання заяви  про прийняття спадщини.

            З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

            Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, який був батьком позивачки. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, спадкоємцями якого за законом являється його дочка - позивачка ОСОБА_5 та його син – ОСОБА_8, який в порядку, передбаченому ст. 1274 ЦК України, відмовився від прийняття спадщини на користь сестри ОСОБА_5 (а.с. 10). Але позивачка пропустила строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 1272 ЦК України   за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

 Справа № 22-ц/0190/2934/11                         Головуючий в 1 інстанції     Шестаковська Л.П.

                                    Доповідач               Горбань В.В.

При цьому слід враховувати, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій із прийняття спадщини.

            З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2010 року спадкоємець ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом  про визначення додаткового строку  для  прийняття  спадщини, посилаючись на те, що після смерті батька вона знаходилася у сильному емоціональному потрясінні, яке перешкоджало їй своєчасно подати заяву про прийняття  спадщини,  як на поважні причини пропуску зазначеного строку.

            Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не доведено поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та не надано доказів, які свідчили про наявність для неї перешкод для подачі такої заяви.

            Колегія суддів вважає, що цей висновок суду ґрунтується на правильному тлумаченні закону та повному з’ясуванні фактичних обставин справи.

            Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої  інстанції  в межах  доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачка не надала доказів, які могли б  спростувати висновки, викладені в  рішенні суду першої інстанції.

    Доводи апеляційної скарги про те, що після смерті батька ОСОБА_5 знаходилася в сильному емоціональному і моральному потрясінні, не виходила з квартири і будь з ким не спілкувалась, не ходила на роботу, тому не могла своєчасно звернутися до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачкою не надано доказів, які підтверджували б зазначені обставини,  та те, що остання знаходилася у такому стані постійно на протязі 6 місяців.

            Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка на день смерті проживала разом з батьком без реєстрації в належній йому на праві власності квартирі, то колегія суддів вважає, що при наявності і доведеності зазначеного факту, позивачка не позбавлена права на звернення до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем.

            Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з’ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам позивачки, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні її позову, є безпідставними.

    Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування  своїх висновків.

            Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду.

            Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

        Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення  Армянського міського суду Автономної Республіки Крим  від 23 лютого 2011 року залишити без змін.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

            Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

        Судді:          Горбань В.В.       Курська А.Г.                 Макарчук Л.В.