Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року лютого місяця „07” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

           Суддів: Курської А.Г.

Макарчук Л.В.

                                При  секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості за аліментами, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

04 жовтня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості за аліментами. Вимоги мотивовані тим, що з 29.11.2003 року вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано 14.07.2009 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, діти проживають з нею. Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 17.02.2009 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітку. Незважаючи на те, що відповідач мав постійне місце роботи водія дальніх рейсів і його прибуток складав від 3000 грн. до 9000 грн. щомісяця, вона отримала від нього з лютого 2009 року по жовтень 2010 року аліментів близько 3500 грн. Зазначає, що вона не має постійного місця роботи, не займається підприємницькою діяльністю, фактично знаходиться на утриманні батьків, а у зв’язку з тим, що відповідач ухиляється від сплати  аліментів,  заборгованість за аліментами складає  9363 грн. 21 коп. Оскільки їй не відомо чи має ОСОБА_6 постійне місце роботи, просить змінити розмір аліментів шляхом їх стягнення з відповідача у твердій грошовій сумі, а саме по 1000 грн. на кожну дитину.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим  від 23 листопада 2010 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, визначивши та стягнувши їх в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. на кожну дитину щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду в частині зміни розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей і просить ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції  неповно з’ясовані обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Справа № 22-ц/0190/559/11                         Головуючий в 1 інстанції     Томащак А.С.

                                    Доповідач               Горбань В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який  розірваний у 2009 році в судовому порядку.

Від шлюбу мають  сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 17 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця (а.с. 13).

Дане рішення набрало законної сили і виконувалося за виконавчим листом.

Згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан платника аліментів змінився – рівень доходів його невисокий, на даний час він не має постійного заробітку і не працює.

Однак, такий висновок суду не в повному обсязі відповідає фактичним обставинам справи.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач дійсно з 25 травня 2010 року по 18 жовтня 2010 року не працював.

В засіданні суду апеляційної інстанції відповідач не заперечував проти даних обставин, але при цьому пояснив, що змушений був звільнитися з попередньої роботи, оскільки роботодавець несвоєчасно сплачував заробітну плату. Однак на час розгляду справи він працевлаштувався і мав постійну роботу, про що повідомив суд. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на його заперечення проти позову і не надав йому можливості надати докази про його працевлаштування.

Так, згідно довідки, яка надана приватним підприємством «Балгатура», слідує, що ОСОБА_6 дійсно  працює в приватному підприємстві «Балгатура» на посаді водія автотранспортних засобів з 18.10.2010 року, з посадовим окладом 930 грн. у місяць (а.с. 43).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що  після ухвалення попереднього рішення про стягнення аліментів у частці до заробітку мала місце зміна матеріального стану відповідача.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача мало місце погіршення матеріального стану, оскільки за новим місцем роботи розмір його  заробітку зменшився, у нього є інша сім’я, дружина не працює.

Будь-які інші докази зміни матеріального стану відповідача, які б свідчили про збільшення доходу платника аліментів, після  ухвалення попереднього судового рішення у справі відсутні і позивачкою не надані.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав змінювати розмір стягнутих аліментів на підставі ст. 192 СК України.

Таким чином, оскільки cуд першої інстанції зазначеного не врахував та вирішив спір без повного з’ясування обставин справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що відповідно до п. п. 1, 3, частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позову про зміну розміру аліментів з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості не оскаржується, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини.

           Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

            Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року в частині задоволення позову про зміну розміру аліментів скасувати і ухвалити нове.

           У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зміну розміру аліментів – відмовити.

           В решті це ж рішення залишити без змін.

       Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:       Горбань В.В.                Курська А.Г.             Макарчук Л.В.