У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Павловської І.Г.,
суддів - Дралла І.Г.
Пономаренко А.В.
при секретарі - Ломовському І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим (далі Управління) на постанову Ленінського районного суду АР Крим від 31 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а.
Позивач звернувся до суду та просив визнати неправомірною відмову і зобов’язати Управління провести перерахунок, та призначити державну і додаткову пенсію згідно статтям 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.08.
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову та зобов’язано Управління провести позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % відповідно до чинного законодавства з 22.05.08.
В апеляційній скарзі Управління просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому має право на нарахування державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у порядку статей 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28 лютого 1991 року ( далі Закон № 796-ХП), у межах строку позовної давності, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними деяких норм Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а посилання відповідача на визначення розміру цих виплат згідно підзаконних актів Кабінету Міністрів України є безпідставними.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії - інвалідом 3 групи.
Статтею 54 Закону № 796-ХП передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно статті 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам 3 групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Справа № 22а/0190/10739/11 Головуючий у першій інстанції - Трубніков Ю.Л.
Доповідач - Павловська І.Г.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, які мають бути розраховані згідно розміру, передбаченому частиною 1
статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-У1 від 28.12.07 ( далі Закон № 107) були внесені зміни до частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону № 796, які передбачали, що розмір державної пенсії інвалідів 2 групи, які постраждали в наслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, не може бути меншим, ніж 200%, а додаткова – 20%. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 положення пункту 28 розділу II Закону № 107, щодо внесення вказаних змін до Закону № 796, визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог правомірно керувався положеннями Закону № 796, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність. Крім того, наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону № 796, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян », згідно якої була нарахована пенсія, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом його прав.
Посилання апеляції в обґрунтування своїх доводів на частину 5 статі 54 Закону № 796 щодо визначення саме Кабінетом Міністрів України порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, при його встановлюванні може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, які вже встановлені цим же Законом.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду, правильною є позиція суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату позивачу державної і додаткової пенсії як постраждалому учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, внаслідок чого він став інвалідом 3 групи, виходячи з встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону № 796.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 212 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим - відхилити.
Постанову Ленінського міського суду АР Крим від 31 липня 2009 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили в порядку частини 5 статті 254 КАС України.
Судді: