АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц/0191/925/2011 Головуючий суду першої інстанції Муратова Ж.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого – судді           Притуленко О.В.,

суддів:               Ломанової Л.О.,

Приходченко А.П.,

    при секретарі                   Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Керченської міської ради АР Крим про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Керченської міської ради АР Крим про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що більш ніж 20 років вона володіє та користується вказаним будинком, придбаним її чоловіком за договором купівлі-продажу від 29 серпня 1988 року, укладеним з ОСОБА_7

Вважає, що на підставі статті 344 Цивільного кодексу України набула право власності на будинок за набувальною давністю.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 травня 2011 у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову, виходячи з існування у спірному домоволодінні самовільно побудованих і переобладнаних будівель. Зазначає, що з моменту придбання домоволодіння воно не перебудовувалося, що підтверджується технічним паспортом на будинок та показаннями свідків.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.  

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб’єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. (ч. 2 зазначеної статті).

Як  випливає з матеріалів справи, 29 серпня 1988 року ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10000 рублів за продане домоволодіння АДРЕСА_1, про що видала відповідну розписку (копія-а.с.11).  

Згідно інформації, наданої КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», зазначений житловий будинок та господарські споруди належали ОСОБА_7 на підставі посвідчення Відділу комунального господарства, виданого 28 листопада 1945 року №15, зареєстрованого 10 вересня 1951 року за №6460а (а.с.15, 16). Відповідно до матеріалів інвентарної справи 19 січня 1989 року було виявлено, що житловий будинок літ. «А» - знесений, сарай літ. «Б» - самовільно переобладнаний в житловий будинок, який не відповідає вимогам, що ставляться до жилих приміщень, сарай літ. «Ж» - самовільно переобладнаний у прибудову до житлового будинку літ. «а», сараї літ. «В», «Д», «Е», «З», курник літ. «Ж» - самовільно збудовані (а.с.52).

Відповідно до статті 105 ЦК України в редакції 1963 року громадянин, який збудував жилий будинок, або здійснив його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком.

Виходячи з припису зазначеної норми закону ОСОБА_7 не мала права розпоряджатися спірним будинком, самочинне будівництво не могло бути об’єктом продажу.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є правильним, оскільки право власності за давністю володіння, перш за все, може виникнути на придатне для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності; по друге, предметом набуття за давністю може стати нерухоме майно, оскільки вважається, що таке майно існує. Якщо будівля чи споруда не є об’єктом нерухомості, прийнятому в експлуатацію, право на яке зареєстровано в установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливо.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення справи не можна визнати обґрунтованими.

Не є підставою для скасування оскарженого рішення і доводи апелянта про те, що суд безпідставно взяв до уваги інформацію КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (існують сумніви   щодо її справжності), оскільки наявність самочинних будівель підтверджується також і технічним паспортом на будинок, наданим апелянтом суду апеляційної інстанції.

          На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1   частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

                                                                   УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 травня 2011 року залишити без змін.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

           Судді:

           Притуленко О.В.             Ломанова Л.О.         Приходченко А.П.