АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/929/2011 Головуючий суду першої інстанції Хожаінова О.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого, судді Притуленко О.В.,
суддів Ломанової Л.О.,
при секретарі Приходченко А.П.,
Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону, поданого в інтересах ОСОБА_6 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримку розрахунку, за апеляційною скаргою військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» (далі ДП «ФСМЗ»), у якому (уточнивши вимоги) просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в сумі 3928,49 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 28728 грн.
У позові зазначив, що ОСОБА_6 перебувала з ДП «ФСЗ» у трудових відносинах (працювала на посаді начальника центральної заводської лабораторії); наказом №16к від 21 квітня 2010 року звільнена з підприємства на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України, але при звільненні відповідач не виплатив всіх сум, що належать їй від підприємства.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2011 року позов задоволений частково – стягнуто з ДП «ФСЗ» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в сумі 3928,49 грн., в іншій частині позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, військовий прокурор в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
На думку апелянта, при вирішенні спору суд не врахував, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за затримку розрахунку при звільнені. Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 23 та розділу III ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки постанови про відкриття ліквідаційної процедури відносно ДП «ФСМ» не виносилося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника прокуратури, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог зазначеної норми, рішення Феодосійського міського суду від 11 травня 2011 року підлягає перегляду в апеляційному порядку лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавець пов’язує право працівника на отримання вищезазначених виплат у разі наявності складу правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вини роботодавця у затримці розрахунку при звільненні працівника.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що наказом № 16-к від 21 квітня 2010 року відповідач звільнив позивачку з роботи з 21 квітня 2010 року, не виплативши при цьому розрахунок в сумі 3928,49 грн. (згідно довідки ДП «ФСМЗ» № 33-НЗ/103 від 02.08.2010 - заборгованість по заробітній платі за березень 2010 року -919,95 грн., за квітень 2010 року – 3008,54).
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримання розрахунку, суд виходив із відсутності вини відповідача, зазначивши, що з часу впровадження стосовно ДП «ФСМЗ» процедури банкрутства – санаціі, господарська діяльність відповідача була майже паралізована через накладення арештів на всі рахунки та майно відповідача на підставі постанов державного виконавця з метою виконання судових рішень.
Такий висновок суду ґрунтується на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів припинення господарської діяльності відповідачем, арешту всіх рахунків та майна. Більш того, з пояснень позивачки та керуючого санацією ДП «ФСМЗ», наданих в засіданні апеляційного суду, випливає, що заборгованість по заробітній платі в сумі 3600 грн. була сплачена ОСОБА_6 16 травня 2011 року.
Крім того, безпідставним є посилання суду на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки між сторонами виник трудовий спір із передбачених статтями 116, 117 КЗпП України підстав і норми зазначеного Закону його не регулюють.
Виходячи з того, що ДП «ФСМЗ» не довів, що відсутність можливостей для виплати позивачці заробітної плати виникла всупереч вжитим відповідачем заходам, направленим на виконання своїх обов’язків перед працівником, колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність вини підприємства в невиплаті позивачці розрахунку при звільненні суперечить обставинам справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК У;країни невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення і ухвалення в цій частині нового рішення – про задоволення вказаних вимог позивача.
На користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 21 квітня 2010 року по 21 квітня 2011 року ( тобто в межах заявлених вимог) в сумі 28728 грн. (середньомісячний заробіток 2394 грн. х 12 місяців).
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає зміні і рішення суду в частині розподілу судових витрат – розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у дохід держави складає 326 грн. 56 коп. (28728 грн. + 3928,49 грн.) х 1%).
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу військового прокурора Феодосійського гарнізону задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 28728 грн.
Рішення в частині розподілу судових витрат змінити, зазначивши, що з Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 326 грн. 56 коп.
В інший частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Приходченко А.П.